News

 

Київський Діалог на Приазов’ї

Заохотити молодь до змін у містах

 

Українське Приазов’я володіє одразу кількома факторами стабільного економічного розвитку. Особливо це стосується його східної частини, адже на півдні Донеччини та Запоріжжя зосереджено значний транспортний, аграрний, рекреаційний і, дещо менше, промисловий потенціали. Однак чимало об’єктивних і суб’єктивних причин не дають вповні їх розкрити та будувати довготривалі прогнози розвитку.

Найголовнішою обставиною стримування є агресія Росії, яка окупувала частину українського Приазов’я. Вільна ж частина регіону перебуває у постійній напрузі. Тож чимало інвесторів і спеціалістів відвертаються від цих перспективних районів, шукаючи інших місць для капіталовкладень і професійної реалізації. Іншим важливим фактором, який може негативно позначитися на зростанні міст і територій півдня Донеччини та Запоріжжя, є однобічність планування їхноьго розвитку. Так у багатьох населених пунктах Приазов’я місцева влада у цьому процесі більшість зусиль спрямовує на вирішення інфраструктурних питань, приділяючи недостатньо підтримки людському капіталові.

Один із найпроблемніших секторів у цьому контексті — розвиток громадянського суспільства на локальному рівні. Підтримка суспільних ініціатив здатна акумулювати кадровий та інтелектуальний потенціал для управлінського, економічного та культурного зростання міст. Однак у населених пунктах Приазов’я, незважаючи на інтенсифікацію розвитку громадянського суспільства України останніми роками, поки не відбулося кількісного чи якісного стрибка у цій сфері. Забезпечити його у майбутньому здатні підлітки та студенти. Тому Київський Діалог запропонував містам півдня Донецької та Запорізької областей навчальну програму із молодіжної політики.

 

 

Умови для зростання

Донецька та Запорізька області загалом перебувають серед лідерів за питомою вагою в економіці України. Так 2018 року на них припали 4,66% і 2,72% всіх іноземних капітальних інвестицій у країну [1]. Того ж року тут виробляли майже десяту частину всього валового внутрішнього продукту держави — 5,4% і 4,13%. Це 5 і 9 показники за обсягами валового регіонального продукту серед 25 адміністративно-територіальних одиниць. Хоча за його розрахунком на душу населення Запорізька область була на 6 сходинці, а Донецька — на 22 [2].

Середня заробітна плата в обох регіонах одна із найвищих в Україні: за всіма місяцями 2018 року Донеччина була на 2 місці, а Запоріжжя — на 5 [3]. Хоча тоді ж за заборгованістю з її виплат області були на 2 і 4 сходинках рейтингу (у порядку від більшого обсягу боргу до меншого) [4]. Також 2018 року рівень безробіття у цих регіонах складав 14,4% і 10,3% — 24 і 16 показники в Україні у порядку від нижчого до вищого [5].

Наведені показники свідчать про значний розвиток господарства обох областей. Але водночас непрямо вони вказують на його незбалансованість і низьке забезпечення росту людського капіталу регіональною економікою. Частково оцінити рівень господарчого розвитку та можливостей південних районів і міст Донеччини та Запоріжжя на тлі решти територій цих регіонів може вивчення середньої заробітної плати. У цілому, ці параметри демонструють економічну слабкість Приазов’я відносно північних частин областей.

Так на початку 2019 року жителі трьох найпівденніших районів вільної частини Донеччини — Волноваського, Мангуського та Нікольського — мали середні зарплати на рівні 81,54%, 65,7% і 61,02% від середнього показника виплат працівникам у регіоні. Це медіана, четвертий з кінця та передостанній показники в рейтингу. Доходи вугледарців у перші місяці 2019 майже дорівнювали середньообласним — 94,11% і 8 місце з-поміж територій вільної Донеччини. Яскравий виняток становить лише Маріуполь, який на той момент мав найвищу в області середню заробітну плату — 134,74% [6]. Але слід враховувати, що це місто, яке за кількістю населення, бюджетом і числом великих підприємств переважає чимало обласних центрів України.

Запорізька область за рівнем доходів у різних містах і районах — регіон значного дисбалансу. І особливо він виявляється щодо приазовської його частини. Так на початку 2019 року в усіх 11 південнозапорізьких містах обласного значення і районах працівники мали щонайменше на 26,6% нижчу середньомісячну заробітну плату, ніж загалом по регіону. Максимальне значення цієї різниці становило 40,5% [7]. Основа економіки цих районів — агропромисловий сектор і рекреація.

Водночас такий високий середній показник сформували лише два міста, Запоріжжя та Енергодар, та два райони, Василівський та Пологівський, Запорізької області. Там сконцентровано більшість енергетичних потужностей, підприємств видобувної та металургійної промисловості області. Мінімальне негативне відхилення від середньообласної заробітної плати тут — 5,6%, коли в решті районів і міст — 24,3%.

 

Залучити громадян

Наведені дані свідчать, що населеним пунктам і районам півдня Донецької та Запорізької областей для забезпечення подальшого розвитку мало застосування самих економічних здобутків. Їм необхідні якісно нові способи побудови зросту, його всебічне планування. Для створення візій майбутнього і пошуку ресурсів на їхнє втілення міста сьогодні мають інвестувати в людський капітал, потребують залучення якомога більшої кількості громадян до процесу.

Таким чином населені пункти отримують шанс згенерувати ідеї для створення можливостей розвитку, яких вони фактично не мають чи яких їм суттєво бракує сьогодні. Виняток у регіоні становить лише Маріуполь. Місту вистачає господарчих потужностей і ресурсів для розбудови інфраструктури. Однак для їх якісного використання і сталого розвитку воно також потребує щонайактивнішого залучення громади до прийняття рішень щодо розбудови різних сфер міського життя. Це також важливо із міркувань безпеки: Маріуполь особливо потребує соціальної стабільності, оскільки перебуває майже на лінії зіткнення.

Міста Приазов’я також потребують розвитку локального громадянського суспільства через реформу децентралізації влади й створення об’єднаних територіальних громад. Ці процеси приносять більше повноважень і фінансових ресурсів місцевій владі, а отже, вимагають більшого контролю за нею з боку жителів. Якщо у більшості районів півдня Запорізької області вже створено ОТГ, то у Донецькому Приазов’ї немає жодної, крім Вугледарської [8].

Це, зокрема, демонструє відсутність політичної конкуренції у містах і селищах півдня Донеччини як рушія змін, а також недостатню спроможність локальної влади налагоджувати співпрацю із власною та сусідніми громадами. За таких умов підтримка суспільних ініціатив і залучення жителів до адміністративних процесів на місцевому рівні стає ще важливішою.

Враховуючи ці обставини та загальноукраїнський сплеск громадянської свідомості з 2014 року, а також зростання інтересу міжнародних донорів до східних регіонів держави, влада багатьох населених пунктів Приазов’я почала включати підтримку громадянського суспільства до планів місцевого розвитку. Наприклад, Стратегія Бердянська до 2027 року містить подібні пункти, а влада Маріуполя разом з іноземними партнерами запроваджує програми підтримки суспільних ініціатив.

Утім, це поки не приводить до суттєвого зростання громадської активності жителів міст Приазов’я. За останні п’ять років у південних містах і районах Донеччини створили не набагато більше громадських організацій, ніж у попередні пів десятиліття: 317 проти 292. У Приазов’ї Запорізької області показники взагалі знизилися: 304 — у 2015-2019 роках і 432 — у 2010-2014 роках [9]. Хоча це точно той випадок, коли якість важливіша за кількість.

 

Учасники навчання від Київського Діалогу в Маруіполі

Навчальна програма для міст Приазов’я

Координаторка Київського Діалогу в Приазов’ї Галина Балабанова відзначає, що підтримка суспільних ініціатив жителів міст півдня Донеччини та Запоріжжя часто не має довготривалого ефекту. Вирішивши локальні проблеми та задовільнивши особисті інтереси через малі проєкти, люди найчастіше відмовляються від подальшої участі у міських процесах.

За таких умов важливими стають розвиток громадянських та активістських компетенцій у молоді, підтримка її суспільних ініціатив. Це шанс сформувати небайдужий та вагомий прошарок місцевих спільнот, який заявить про себе найближчими роками. Тому в 2019-му Київський Діалог запропонував містам Приазов’я навчальну програму із молодіжної політики.

До участі запрошували людей віком від 14 до 35 років. Це могли бути активісти, працівники місцевих рад і комунальних установ — або просто зацікавлені у розвитку власних суспільних ініціатив громадяни (зокрема школярі та студенти). Вони могли подаватися лише командами із 3–6 осіб. Так організатори сподівалися сформувати ініціативні групи, які в майбутньому могли б запроваджувати рішення у сфері молодіжної політики. На тренінги відібрали команди Бердянська, Вугледара, Мангуша і Маріуполя.

Навчання відбувалося у два модулі. Зміст кожного був однаковий: тренінги з дизайн-мислення, принципів дослідження громадської думки, способів пошуку чи збору коштів для ідеї, власне проєктного менеджменту, комунікацій з аудиторією та стейкхолдерами. На кожен модуль набирали нових учасників. Так організатори прагнули максимально розширити групи молоді, зацікавленої у суспільних змінах на місцях. Зрештою, протягом навчання учасники могли сформувати власну проєктну ідею для реалізації та подання на конкурс мініґрантів Київського Діалогу.

 

Бердянськ

Третє за кількістю жителів місто Запорізької області (понад 109 тисяч осіб), розташоване на березі Азовського моря. Центр об’єднаної територіальної громади. Бердянськ — чільний залізничний і морський транспортний вузол, важливий для регіону культурний та освітній осередок (тут розташовано Бердянський державний педагогічний університет).

Команду Бердянська на навчальній програмі Київського Діалогу склали як досвідчені активісти, так і студенти, які не мали досвіду реалізації громадських проєктів. Представники «старшого крила» протягом тренінгів прагнули вдосконалити вже наявні у них ідеї. Молодші ж учасники робили лише перші кроки, тому цілісного проєкту не здизайнували.

Але тренінги допомогли познайомити дві групи студентів Бердянського державного педагогічного університету, які хотіли започаткувати публічний простір у своєму навчальному закладі, де молодь могла б збиратися на заходи поза заняттями. Разом вони домоглися від адміністрації вишу, щоби приміщення для цього таки виділили. Тепер група шукає можливостей для ремонту та відповідного обладнання аудиторії.

 

Вугледар

Мономісто (15 тисяч населення), що розвинулося довкола двох вугільних шахт. Вугледар було засновано 1964 року, а міський статус йому надано у 1989-му. Місто розташоване на межі з Волноваським районом, що є північним краєм Донецького Приазов’я, за 50 кілометрів від окупованого Донецька. Вугледар є центром об’єднаної територіальної громади, східною околицею якої проходить лінія зіткнення з російськими силами.

Обставини заснування та розвитку Вугледара сформували характерний тип суспільних стосунків у місті. З одного боку, його жителі, найчастіше працевлаштовані на шахтах чи установах, пов’язаних із ними, звикли обстоювати свої права. З другого боку, цей активізм слабко конвертувався в участь у прийнятті рішень щодо розвитку міста. Однак створивши об’єднану територіальну громаду влада та жителі міста продемонстрували готовність тісніше співпрацювати між собою та представниками довколишніх населених пунктів над розвитком. Хоча цей процес значно стримує близькість бойових дій.

Команду Вугледара на навчальній програмі Київського Діалогу сформували активісти та працівники муніципальної агенції розвитку віком 25–35 років, які вже мали досвід суспільних ініціатив в інших сферах. Протягом тренінгів вони висунули чимало проєктних ідей. Але більшість їхніх задумів стосувалася проєктів з-поза сфери молодіжної політики. Тому в рамках навчальної програми Київського Діалогу учасники з Вугледара не реалізували жодного.

 

Мангуш

Восьмитисячне селище, розташоване за 20 кілометрів на схід від Маріуполя. Засновано 240 років тому представниками грецьких спільнот, яких переселили з Криму. Сьогодні Мангуш є центром району, основа економіки якого — сільське господарство.

На тренінги Київського Діалогу 2019 року від Мангуша подалася команда учнів тамтешньої школи. Вони відвідали лише перший семінар. На другий не приїхали, оскільки адміністрація їхньої школи переконала їх цього не робити та залучила до власного проєкту.

 

Маріуполь

Друге за кількістю жителів місто у Донецькій області та десяте — в Україні (майже 450 тисяч осіб). Один із найбільших металургійних, машинобудівних і транспортних центрів держави. Маріуполь володіє значним науковим і гуманітарним потенціалом: тут, зокрема, розташовано кілька університетів.

Агресія Росії стала серйозним викликом для розвитку міста. Але дії для захисту Маріуполя від окупації та соціальної нестабільності з боку уряду України, міжнародних донорів, місцевої влади та громади створили нові можливості для його розвитку. Зокрема це стосується розбудови тутешньої інфраструктури, створення сервісів електронної демократії та відкритих даних. Також після початку війни Маріуполь отримав нові ресурси для розвитку: сюди переїхало чимало осіб з окупованих територій і тут перереєструвалося чимало підприємств.

Команду Маріуполя на навчальній програмі Київського Діалогу сформували громадські активістки та працівниці місцевих комунальних установ. Вони ж подали єдину заявку від Приазов’я на конкурс мініґрантів німецько-української платформи у 2019 році. Вона увійшла до числа переможців. Це був проєкт «Знайомтесь, Маріуполь» — серія ігрових тренінгів для старшокласників і студентів. Його ініціаторки за допомогою інтерактивних карт і квестів прагнули познайомити молодь з історією їхнього міста.

 

 

 

 

Покликання:

1. Капітальні інвестиції за регіонами за 2010-2018 роки. Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ibd/kinv_r_rik/kinv_r_rik_u.htm

2. Валовий регіональний продукт. Державна служба статистики України: http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/04/zb_vrp_2018.pdf

3. Середня заробітна плата за регіонами за місяць. Державна служба статистики України: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/gdn/reg_zp_m/reg_zpm_u/arh_zpm_u.htm

4. Заборгованість із виплати заробітної плати (за видами економічної діяльності, по регіонах, за категоріями підприємств, джерелами фінансування, організаційно-правовими формами господарювання). Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2019/gdn/svzp/arh_svzp_u_19.htm

5. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами у 2019 році. Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/rp/rp_reg/reg_u/arh_rbn_u.htm

6. Кількість, відпрацьований час та середньомісячна заробітна плата штатних працівників по містах і районах у 2019 році. Головне управління статистики у Донецькій області: http://donetskstat.gov.ua/statinform1/demohrafichna-ta-sotsialna-statystyka/rynok-pratsi/oplata-pratsi-ta-sotsialno-trudovi-vidnosyny/kilkist,-vidpratsovanyy-chas-ta-serednomisyachna-zarobitna-plata-shtatnykh-pratsivnykiv-po-mistakh-i-rayonakh/20190000/

7. Середньомісячна заробітна плата штатних працівників по містах і районах. Головне управління статистики у Запорізькій області: http://www.zp.ukrstat.gov.ua/index.php/statystychna-informatsiia/38-statistichna-informatsiya/arkhiv-statystychnoi-informatsii/demohrafichna-ta-sotsialna-statystyka/465-1-2-2-12

8. Дані Міністерства розвитку громад і територій України: https://decentralization.gov.ua/areas

9. Дані Реєстру громадських об’єднань Міністерства юстиції України за статусом «Громадська організація». Проаналізовано кількість активних на теперішній день громадських організацій із Вугледара, Маріуполя та Волноваського, Мангуського і Нікольського районів Донецької області, а також Бердянська, Мелітополя та Бердянського, Більмацького, Приазовського, Приморського, Токмацького, Чернігівського і Якимівського району Запорізької області: https://rgo.minjust.gov.ua/

Go back