Маріуполь на карантині. Як війна і закритість регіону зіграли на користь в боротьбі з COVID-19

За кількістю інфікованих Маріуполь та Донецька область в цілому знаходяться в кінці статистики по Україні. Головною проблемою регіону залишається війна. За час карантину не відбулося зменшення інтенсивності бойових дій, а через закриття КПВВ становище людей по обидві сторони фронту тільки ускладнилось. В те, що вдасться домовитись про режим тиші, про який знову йшлося нещодавно на зустрічі Нормандського формату, місцеві не вірять. 

Анна Мурликіна, Маріуполь

Серед 25 регіонів України Донецька область за кількістю інфікованих коронавірусом займає 23 позицію. За даними на 14 травня, на неокупованій Донеччині виявлено всього 102 випадки COVID-19. 

Маріуполь є неформальним центром регіону. Раніше це місто з 500 000 тис. мешканців було відоме, в першу чергу, своєю металургійною промисловістю та розташуванням біля Азовського моря. Але після початку війни роль Маріуполя в регіоні змінилася. Сталося це після того, як Донецьк у 2014 році був захоплений проросійськими силами за участю російської армії і з того часу відійшов до так званою «Донецької народної республіки», що фактично контролюється Російською федерацією. Сам Маріуполь знаходиться на відстані 20 км від лінії фронту на території Донецької області, що контролюється Україною. 

Війна, яка всі останні 6 років була гальмом у розвитку регіону, стала стримуючим фактором в період епідемії коронавірусу. Але не тільки це посприяло тому, що темпи поширення коронавірусу стали в Донецькій області одними з повільніших в Україні. У регіоні, і особливо в Маріуполі, були зроблені жорсткі адміністративні кроки зі стримування небезпечної інфекції. Ці кроки були сприйняті неоднозначно в громадах, однак час показав їх результативність. 

Початок

12 березня у всіх навчальних закладах Донецької області був оголошений карантин. Це стало справжнім шоком для педагогів і для батьків. Справа в тому, що в січні більшість шкіл були закриті на два тижні через епідемію грипу. Навчальний процес був повністю зупинений, і в березні педагоги займалися тим, що наздоганяли матеріал. І ось знову карантин. Причому цього разу уряд закрив не тільки школи, а й вузи, технікуми, професійні училища, дитячі сади, була зупинена робота позашкільних установ, дитячих спортивних секцій та приватних освітніх курсів.

На той момент в Донецькій області не було зареєстровано жодного випадку СOVID-19. Тому таке рішення уряду викликало нерозуміння і роздратування.

У Маріуполі місцева влада навіть спробувала чинити опір і не вводити карантин в школах. Однак уже наступного дня змінила своє рішення і таки оголосила про закриття навчальних закладів.

З 18 березня уряд приймає рішення про зупинку залізничного сполучення. У Маріуполі це рішення викликало справжній скандал. Справа в тому, що ряд поїздів далекого прямування, через те, що знаходяться в дорозі добу або майже добу, були скасовані вже 17 березня. Пасажирів про це сповістити в Укрзалізниці забули. В результаті сотні пасажирів юрмилися на залізничному вокзалі Маріуполя, намагаючись виїхати або хоча б здати свої квитки. Але вони не могли зробити ні того, ні іншого.

В цей же день повинні були припинити працювати і всі підприємства малого і середнього бізнесу, крім тих, що займаються продажом продуктів харчування, медпрепаратів і деякі інші.

Уже в перший день введення обмеження на роботу бізнесу в Маріуполі були оштрафовані 17 підприємців, які відмовилися виконувати розпорядження Кабміну і припиняти свою господарську діяльність.

Такий жорсткий початок був усвідомленою тактикою муніципалітету. Таким чином влада хотіла показати бізнесу, що карантин - не жарт, і примусити його поставитися до заборон серйозно.

Іншого способу змусити людей дотримуватися карантину в умовах відсутності реальної загрози інфікування (до цього часу в Донецькій області був зареєстрований тільки один випадок коронавірусу) було неможливо.

 

Маріуполь — центр боротьби з коронавірусом

У Донецькій області МОЗ визначив чотири лікарні для прийому пацієнтів з коронавірусною інфекцією. По одній - в Мирнограді і Костянтинівці і дві лікарні - в Маріуполі. Причому, з огляду на оснащення лікарень і фактичну, а не номінальну готовність приймати пацієнтів, саме Маріуполь став центром боротьби з коронавірусом у регіоні.

Команді мера Маріуполя Вадима Бойченко, тісно пов'язаного з олігархом Рінатом Ахметовим, вдалося акумулювати фінансові ресурси місцевого бюджету, а також гроші спонсорів і оснастити інфекційні відділення двох маріупольських лікарень на достатньому рівні, для того щоб надавати допомогу пацієнтам з важкою формою COVID-19.

За словами заступника міського голови Ксенії Сухової, яка займається питаннями медицини, в Маріуполі прорахували три можливих сценарії поширення коронавірусної  інфекції і почали готуватися до всіх трьох.

На першому етапі в Маріуполі було розгорнуто 81 ліжко. "Ми чітко розуміємо, що повинно знаходитися біля кожного ліжка. І ми закупили все, що необхідно, для допомоги пацієнтам у важкій формі", — стверджує Ксенія Сухова.

На другому етапі місто розгорне 296 ліжок, з яких 29 — реанімаційних.

На третьому етапі під лікування пацієнтів з коронавірусом буде повністю закрита 9-а міська лікарня, якщо ситуація буде розвиватися за несприятливим сценарієм.

Ксенія Сухова підкреслила: місто готове до першого етапу на 100%. Йдеться про встановлення більш 50 апаратів ШВЛ, підводу кисню до кожного ліжка, придбання моніторів пацієнтів та іншого необхідного обладнання.

Зрозуміло, що в разі, якби знадобилося звернутися до третього сценарію, апаратів ШВЛ на всіх не вистачило б. На щастя, поки в Донецькій області ситуація контрольована і потужності інфекційних відділень задіяні лише на 5% (з 81 ліжка за даними на 4 травня зайняті пацієнтами з COVID-19лише 4, решта не потребують госпіталізації).

Крім успішного вирішення питань медичного оснащення, в свою скарбничку маріупольський муніципалітет може віднести і рішення задачі транспортного обмеження.

У Донецькій області міський транспорт є основним засобом пересування для 90% жителів. А отже, автобуси, трамваї, тролейбуси в години пік, як правило, переповнені, а це - небезпека.

На початку березня в Маріуполі не уявляли, яким чином можна вирішити проблему, при цьому продовжуючи забезпечувати доставку робочого персоналу на два металургійні заводи, які продовжують працювати і під час карантину.

У місті очікувався транспортний колапс, і влада побоювалася соціального вибуху після того, як муніципалітет обмежив кількість пасажирів до 20 чоловік на одиницю техніки (в маленьких автобусах - 10 осіб).

І проблеми дійсно виникли. Причому не тільки у роздратованого населення, яке годинами простоювало в черзі на зупиночних пунктах. Приватні автоперевізники стали зазнавати збитків. Їм не вигідно перевозити по 10 чоловік в салоні. Їм було простіше взагалі не виводити техніку на маршрути, і вони стали закриватися.

Муніципалітету довелося терміново шукати можливості для збільшення кількості комунального транспорту на маршрутах. Завдяки цьому владі вдалося уникнути соціального вибуху. Але вирішення транспортної проблеми спричинило 60 млн грн щомісячних збитків для міського бюджету, що покриває збиткові перевезення.

На жаль, у стосунках з іншими сферами бізнесу маріупольському муніципалітету не вдалося знайти задовільних рішень.

 

Бізнес на карантині

З найперших днів карантину адміністрації не вистачало раціонального підходу у взаємовідносинах з малим і середнім бізнесом. З одного боку, міський бюджет, за оцінками мера Маріуполя Вадима Бойченко, недоотримає близько 200 мільйонів гривень бюджетних надходжень через непрацюючий бізнес. З іншого, мерія не зробила нічого для того, щоб тим підприємствам, які можуть працювати безпечно, дати можливість заробляти і перераховувати гроші в бюджет.

Наприклад, в місті заборонили працювати всім без винятку продовольчим ринкам, незважаючи на те, що підприємці виконали всі поставлені умови для забезпечення безпеки своїх клієнтів (на момент підготовки матеріалу частково їм таки дозволили працювати). При цьому в Маріуполі продовжували функціонувати супермаркети, в яких щодня спостерігалося перевищення допустимої чисельності відвідувачів, туди пускали людей без масок і продавалася кулінарна продукція у відкритому вигляді. Загалом, все те, що було заборонено на ринках, було дозволено там.

Продовжували роботу пивні магазини, алкогольні кіоски, великі торгові мережі промислової групи товарів. Проте заборонили працювати маленьким майстерням з ремонту взуття, в яких сидить один швець і приймає замовлення через віконце.

Очікувано, що бізнес олігарха Ріната Ахметова, а це два найбільших в Україні металургійних заводу - «Азовсталь» і ММК ім Ілліча - теж продовжують працювати.

Така нелогічність і несправедливість у видачі дозволів і заборон спровокувала хвилю протестів серед підприємців, які опинилися на межі розорення через карантинні заходи. На відміну від європейського бізнесу, так і бізнесу в інших регіонах, в Донецькій області після подій 2014 року і безперервних військових дій підприємці фактично не мають фінансових заощаджень.

«У Маріуполі фінансової подушки немає ні у кого. До 2014-го - була, а зараз - ні. Я комерсант, я з 18 років в ресторанному бізнесі. І я виявився фінансово не готовий до такої ситуації. Всі виявилися не готові. У інвесторів немає коштів на те, щоб підтримувати непрацюючий бізнес довго», - каже відомий в Маріуполі ресторатор Олександр Погорєлов.

Тому не дивно, що в регіоні почалися локальні протести проти карантину, а слідом за ними - стихійний, самовільний вихід із самоізоляції.

Але не тільки підприємці, які втратили засоби до існування, виявилися в надзвичайно важкій кризовій ситуації. Люди на окупованій території стали тепер не тільки заручниками контрольованих Росією сепаратистів, а й заручниками коронавірусної інфекції.

 

Війна, окупація і коронавірус

З 13 березня Україна посилила пропускні правила з окупованими територіями. З цього часу був введений температурний скринінг всіх, хто в'їжджає на контрольовану Україною територію.

Це уповільнило процес проходження контрольно-пропускних пунктів. Однак уже через кілька днів такі заходи з боку українського уряду втратили актуальність. А все тому, що окупаційна влада Донецька ухвалила рішення про повне закриття кордонів з вільною Україною з 21 березня. У відповідь Україна теж ввела аналогічну заборону - з 22 березня.

Тисячі пенсіонерів, які щомісяця приїжджають до Маріуполя та інших міст Донеччини за пенсією, позбулися такої можливості. Повністю обірвалися соціальні контакти між людьми. Українці на окупованих територіях втратили можливість приїжджати в вільні українські міста за ліками, якісними продуктами харчування, відвідувати своїх родичів.

 

Кілька правозахисних організацій України звернулися до уряду і президента з заявою, що закриття КПВВ порушує права українських громадян. Однак ці звернення не мали ні сенсу, ні реакції. Тому що відкриття кордонів з боку України не вирішує проблему - людей не випускає самопроголошена влада ОРДО. За даними Держприкордонслужби України, з 21 березня на українських КПВВ було зафіксовано 29 випадків, коли українська сторона пропустила через свої пункти пропуску людей з реєстрацією на території ОРДО, а самопроголошена влада  в ОРДО людей не впустила, і їм довелося повертатися ні з чим.

Це серйозна гуманітарна проблема, яка в даний час ніяк не вирішується.

Величезною проблемою залишається участь випускників шкіл на окупованих територіях в сесіях ЗНО і можливість подальшого вступу абітурієнтів з ОРДО в українські вузи. Поки абсолютно незрозуміло, чи зможуть ці діти виїхати в Україну. 

Коронавірус став зручним приводом для того, щоб обмежити доступ на окуповану територію моніторинговим патрулям ОБСЄ. Майже щодня в звітах Місії повідомляється про заборону проїзду на територію ОРДЛО. 1 квітня бойовики знищили дрон ОБСЄ, який вів спостереження там, куди Місії не має доступу.  Заклики з боку ОБСЄ до ватажків бойовиків надати доступ на окуповані території представникам місії залишаються без реакції з боку самопроголошених республік.

Не меншою проблемою коронавірус став і для української армії. Не допустити поширення COVID-19 в рядах військовослужбовців в умовах безперервних бойових дій - ось завдання, яке загнало у глухий кут командування української армії. 

Як соціально дистанціювати людей, які живуть умовно в одному окопі?

Виявилось, ця задача не має рішення. Тому в ЗСУ серйозно зайнялися превентивними заходами. Заборонили відрядження для всього військового складу. Скасували військові навчання, військовослужбовці тимчасово не вишукуються на плацу. Ввели обов'язковий температурний скринінг і медичне обстеження для тих, хто повертається з відпустки. Підготували польові госпіталі для того, щоб оперативно забезпечувати ізоляцію для військовослужбовців з підозрою на коронавірус.

Поки що такі превентивні кроки дають свої результати. Всі випадки коронавіруса, виявлені в армії, були зафіксовані не в зоні бойових дій.

Як буде розвиватися ситуація далі, будемо спостерігати.

На жаль, епідемія не змогла зупинити війну, яка ось уже шість років витягує ресурси з України і вбиває її громадян.

Обстріли українських територій не вщухають. З початку введення карантину не було жодного тихого дня на фронті. Щоденно в зоні проведення Операції об’єднаних сил фіксують від 10 до 20 обстрілів з боку незаконних збройних формувань. З початку березня на фронті загинули 15 українських воїнів. 

30 квітня відбулись переговори міністрів закордонних справ країн “нормандського формату” — України, Росії, Німеччини та Франції. Під час зустрічі онлайн міністри обговорили безпекові питання врегулювання ситуації на сході України. Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас наголосив, що багато пунктів, про які йшлося на зустрічі “нормандського формату” у грудні в Парижі, ще не були реалізовані. Він закликав обидві сторони домовитися про припинення вогню. Місцеві мешканці вже давно не вірять в те, що керівництво обох країн спроможне забезпечити стійкий режим тиші. Останнє перемир’я протрималось менш ніж добу.

«Просто перестать стрелять», як одного разу запропонував президент Володимир Зеленський у 2019 р., виявилось зовсім не просто.