Back to News

12.02.2026

Моніторинг повітряної війни проти України, випуск XIII

Щомісячний дайджест «Моніторинг повітряної війни проти України» пропонує грунтовні аналізи актуальних хвиль атак і довгострокових тенденцій у російській повітряній війні проти України. Він базується на всеохопній базі даних, що з осені 2022 року фіксує кожен задокументований авіаційний удар по цивільних цілях України. Метою моніторингу є формулювання рекомендацій щодо того, як західні країни-партнери можуть краще підтримати захист України від повітряних атак росії. «Моніторинг повітряної війни проти Україні» видається «Київським діалогом» у співпраці з аналітиком Маркусом Вельшем, який збирає та аналізує інформацію, що є у вільному доступі (метод OSINT), і Фондом Конрада Аденауера.

► Контекст

У січні Військово-повітряні сили РФ використали для атак на українські міста й цивільні об'єкти 4 442 дрони великої дальності, тобто на 13 % менше ніж у попередньому місяці. Це – найнижчий показник із серпня 2025 року. До цього додалися 76 балістичних ракет (на 31 % більше ніж у грудні) й 61 крилата ракета (на 50 % менше ніж у грудні).
Російські засоби повітряного нападу завдали цілеспрямованішої і серйознішої шкоди попри незначне поліпшення показників перехоплення дронів (83 %) і балістичних ракет (40 %). Загалом не було перехоплено 820 засобів повітряного нападу, із них 750 дронів (попередній місяць 1 052 засобів повітряного нападу, з них 987 дронів).
Росія вперше застосувала дрон «Герань-5», а також вдруге в цій війні – ракету середньої дальності «Орєшнік», що передусім мало пропагандистську мету.
У січні значно погіршилася ситуація для цивільного населення. Три роки повітряної війни, у рамках якої було здійснено 612 цілеспрямованих атак на енергетичну інфраструктуру, дестабілізували роботу української енергомережі на тривалий час.
31 січня каскадне відключення і розвантаження блоків АЕС призвели до масштабного міжрегіонального блекауту. При температурі нижче -15 °C сталися найсерйозніші відключення електроенергії, води й опалення з початку війни. Тільки в Києві це торкнулося більше ніж мільйона домогосподарств.
Значно зросла кількість цивільних жертв повітряної війни, за останній рік – більше ніж на 30 %. Згідно з оцінками, з лютого 2022 року загинуло 15 000 цивільних осіб, із них майже 800 дітей. У деяких місцях цілеспрямоване полювання на людей стало частиною підготовки російських пілотів дронів.
Російська армія використовує компоненти Starlink для збільшення дальності дії своїх дронів. Наприкінці січня це викликало міжнародні протести. У відповідь на це оператор Starlink – компанія SpaceX – запевнила, що має намір обмежити військове використання супутникової мережі російськими збройними силами.
В одному з норвезьких досліджень (NUPI/ Corisk) здійснюється порівняння двох варіантів європейської політики щодо України на тлі зменшення гарантій безпеки з боку США й підвищення ризику виникнення великих паралельних конфліктів у Європі й Азії. У разі недостатньої підтримки України може виникнути загроза (часткової) перемоги Росії, що потягне за собою додаткові витрати в 1,2–1,6 трлн євро, зумовлені наслідками міграції і браком стабільності, на додаток до цього значно зростуть витрати Європи на оборону, насамперед для стримування в Північній Скандинавії і країнах Балтії. Серйозне посилення військової підтримки України вважається ефективнішим із точки зору безпеки та значно дешевшим у довгостроковій перспективі.

► Ситуація в січні 2026 року. Аналіз і тенденції

Незважаючи на кращі показники перехоплень, зараз російські засоби повітряного нападу завдають цілеспрямованішої і масштабнішої шкоди, ніж раніше, що має серйозні наслідки для забезпечення населення електрикою і теплом. Швидкий ремонт ускладнюється через невеликі інтервали між атаками. (↗ Armyinform, 20.1.2026). При цьому у січні російські ВПС атакували українські міста й цивільні об'єкти значно меншою кількістю засобів повітряного нападу, ніж у попередні місяці. Загалом було зафіксовано 4 442 дрони дальньої дії, що стало найнижчим показником із серпня 2025 року. Це на 13 % менше, ніж у грудні 2025 року. У середньому щоночі здійснювали атаки 143 дрони.

У січні українська протиповітряна оборона досягла дещо кращих показників перехоплення, що становили 83 % (у грудні 81 %). Загалом не вдалося перехопити 820 засобів повітряного нападу (з них 750 дронів). Для порівняння: у грудні не було перехоплено 1 052 засоби повітряного нападу (з них 987 дронів).

У січні Росія вперше застосувала дрон «Герань-5». Він має дальність польоту близько 1 000 км і може бути оснащений ракетою «повітря-повітря» (Р-73) (↗ ГУР, 11.1.2026).

Кількість крилатих ракет, запущених Росією, порівняно з попереднім місяцем зменшилася вдвічі і становила 61 одиницю, а відсоток перехоплення варіювався залежно від їхнього типу (в середньому 62 %). Кількість використаних балістичних ракет знову зросла і становила близько 76 одиниць (у грудні 57).

Крім ракет «Іскандер-М», Росія додатково застосувала модифіковані навчальні ракети із серії протиповітряних ракет С-300 / С-400. Ці ракети «земля-повітря» вже використовувалися в минулому для атак на наземні цілі України. Застосування навчального арсеналу дозволяє говорити про можливий брак цих важливих для Росії засобів ППО, яких до 2022 року в неї було чимало. Імовірно, постійні атаки України змушують Росію встановлювати певні пріоритети у використанні цих засобів (↗ ISW, 20.1.2026). На відміну від попередніх місяців, у січні українські повітряні сили (КПСЗСУ) не зафіксували жодного нападу з використанням ракет «Кинджал».

Рівень перехоплення балістичних ракет у січні зріс і становив майже 40 %. Це найкращий показник із серпня 2025 року, що пов'язано, імовірно, з поставкою американських перехоплювальних ракет типу PAC-3 для систем протиповітряної оборони Patriot (↗ Офіс Президента України, 23.1.2026).

В ніч на 9 січня під час атак на місто Львів Росія вдруге за весь час війни застосувала модифіковану ракету середньої дальності «Орєшнік». Як і під час першого використання в листопаді 2024 року (↗ Моніторинг II), ракета не мала бойового заряду. Відносно дорогі ракети «Орєшнік» призначені для оснащення ядерними боєголовками, що не такі точні, як звичайні види озброєння. У війні проти України вони слугують радше пропагандистським цілям (↗ ZDF, 16.1.2026).

НИЩІВНІ АТАКИ НА ОБ’ЄКТИ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

З осені 2022 року кожної зими Росія намагалася зруйнувати українські об’єкти енергозабезпечення (↗ Моніторинг XII), хоча довгий час і без особливого успіху (↗ Моніторинг III). З осені 2025 року ситуація різко погіршилася, оскільки російська армія ще цілеспрямованіше й активніше зосередила свої атаки на енергетичній інфраструктурі, завдавши серйозної шкоди електромережі. Інтервали між атаками стали коротшими, цілеспрямованим нападам піддавалися ремонтні бригади.

Наслідки грудневих і січневих атак були надзвичайно важкими для цивільного населення і призвели до найсерйозніших перебоїв з електрозабезпеченням, водопостачанням та опаленням із початку повітряної війни при температурах нижче ніж мінус 15 °C.

Понад мільйон домогосподарств у Київській, а також сотні тисяч помешкань у Чернігівській, Одеській і інших областях тривалий час залишалися без електроенергії. Через віялові відключення люди часто мали світло у своїх оселях лише три-чотири години на день.

У січні 2026 року напади були зосереджені на кілька українських областей (Київську, Харківську, Дніпропетровську, Одеську, Запорізьку).

Найбільша приватна енергетична компанія України ДТЕК втратила 60–70 % своїх потужностей із виробництва електроенергії. Пошкодження в енергетичному секторі оцінюються в 64–70 мільярдів доларів США (↗ Reuters, 23.1.2026). За словами міністра енергетики України Дениса Шмигаля, з 2022 року Росія атакувала всі без винятку електростанції України, загалом було зареєстровано 612 атак на енергетичну інфраструктуру. Для стабілізації постачання було введено в експлуатацію 250 ТЕЦ, ще 200 перебувають у стадії будівництва, понад 15 000 співробітників допомагають у проведенні ремонтних робіт (↗ Suspilne, 16.1.2026).

Атаки на українську інфраструктуру в період між 1.8.2025 і 30.1.2026 рр. (↗ ACLED Ukraine Conflict Monitor)

МАСШТАБНЕ ВІДКЛЮЧЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ТА АВАРІЙНІ ВІДКЛЮЧЕННЯ

За декілька місяців російські атаки настільки послабили українську електромережу, що навіть короткостроковий мораторій на атаки на енергетичну інфраструктуру не може стабілізувати ситуацію.

Особливо яскраво це проявилося під час відключення електроенергії 31 січня, спричинене не російськими атаками тієї ночі, а знеструмленням двох ліній електропередач до енергомереж Республіки Молдова й Румунії, а також між Західною і Центральною Україною (↗ Шмигаль, 31.1.2026).

Уже наявні пошкодження енергетичної системи призвели до каскадних відключень у всій мережі. Також українські атомні електростанції знову були вимушені знизити потужність (↗ Kyiv Independent, 31.1.2026). Втрата цих потужностей була особливо серйозною, оскільки АЕС роблять значний внесок у стабілізацію енергопостачання.

Це призвело до аварійних відключень електроенергії в декількох регіонах. У Києві відразу ж припинило роботу метро, поїзди й пасажири застрягли в тунелях. До цього часу столична підземка забезпечувалася електроенергією від окремого джерела.

Енергозабезпечення критичної інфраструктури й більшості залізничних ліній було відновлено упродовж дня, проте постачання електроенергії населенню залишалося нестабільним. Часом виходили з ладу водопостачання і частина аварійного електропостачання мережі мобільного зв'язку, що працювала від акумуляторів.

Загалом українська електромережа пошкоджена такою мірою, що навіть незначні збої можуть мати серйозні наслідки. Електропостачання країни зараз залежить переважно від трьох АЕС. Наявні теплоелектростанції використовуються в основному для генерації тепла. Особливо критичним є енергопостачання в Одеській області. Упродовж двох місяців цей регіон бореться з постійною нестачею електроенергії (↗ Моніторинг XII).

Оголошений Трампом 29 січня «мораторій» на атаки на українську енергетичну інфраструктуру не є суттєвою поступкою Росії. З початку повітряної війни вже запроваджувалися кількаденні перерви у веденні вогню з боку Росії. Вони завжди служили Москві для підготовки до наступних атак. Сам «мораторій» завершився наймасштабнішим ракетним ударом цієї зими – 3 лютого РФ запустила 71 балістичну ракету (↗ Kyiv Independent, 4.2.2026).

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте відвідує одну з київських ТЕЦ після російських атак (↗ Shmyhal, 3.2.2026)

СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ РОСІЇ У ЗНИЩЕННІ ОБ’ЄКТІВ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

За словами військового аналітика Конрада Музики, з літа 2025 року російські атаки зі стратегічних міркувань були спрямовані переважно на невеликі підстанції і вузли енергомережі поблизу кордону з Росією. Це змусило Україну відкликати свої ремонтні бригади й засоби ППО з важливих об'єктів у тилу країни (↗ Rochan Consulting, 26.1.2026).

Раніше атаки здійснювалися на електростанції, що працюють на газі й вугіллі. Стратегічно важливі вугільні шахти були знищені ще до 2025 року і через це закриті. Систематичним атакам піддавалися також гідроелектростанції та ТЕЦ (↗ Texty.org, 6.11.2025).

У 2026 році постачання газу може стати вирішальним викликом для України. Ще в жовтні 2025 року 60 % українських потужностей із виробництва природного газу було знищено (↗ Моніторинг X). Атака на газокомпресорну станцію «Орлівка» (Одеська область) у серпні 2025 року свідчить про те, що Росія націлюється і на логістичні об’єкти імпорту та зберігання (↗ OSW, 12.8.2025).

Крім того, атаки на залізничну інфраструктуру України варто розглядати як частину поточних повітряних атак, метою яких є ізоляція російськими збройними силами бойового поля з повітря (Battlefield Air Interdiction), аби пошкодити логістику української оборони. Атаки на цивільні об'єкти на кшталт автомагістралей і залізниць здійснюються дедалі частіше (↗ Моніторинг XII).

15 000 ЖЕРТВ СЕРЕД ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ

Кількість цивільних жертв повітряної війни проти України значно зросла, за останній рік – більше ніж на 30 %. У 2025 році в результаті російських атак загинуло близько 2 400 українських цивільних осіб і майже 12 000 отримали поранення. Загальна кількість цивільних жертв з лютого 2022 року становить 15 000 осіб, до цього додається 40 000 поранених. Також загинуло 758 і було поранено 2 445 дітей (↗ Bloomberg, 12.1.2026).

63 % усіх цивільних жертв 2025 року було зафіксовано у прифронтових районах. Передусім це люди похилого віку, які в більшості випадків загинули в результаті цілеспрямованих атак російських дронів короткого радіусу дії. За останній рік кількість таких атак зросла на 120 % (↗ HRMMU, 12.1.2026), що пов'язано, зокрема, зі значним збільшенням дальності польоту дронів FPV.

ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ПОЛЮВАННЯ НА ЛЮДЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ДРОНІВ

Російська армія не тільки планомірно атакує лікарні та медичні заклади України, але й цілеспрямовано переслідує цивільних осіб за допомогою дронів FPV, пілоти яких бачать зображення з камери дрона в режимі реального часу (↗ DW, 27.8.2024).

Судячи з усього, російська армія використовує дрони FPV для підготовки пілотів дронів, дозволяючи їм для тренування переслідувати людей, аби вони навчилися відповідно діяти і на фронті. Ідеться також і про атаки на приватні автомобілі, транспортні засоби служб забезпечення і навіть сміттєвози, повідомляють із Харківської області (↗ Armyinform, 24.1.2026).

На геолокалізованиз записах видно, як наприкінці січня російські дрони FPV переслідували і вбивали цивільних осіб у Грабовому на південний схід від міста Суми, коли ті намагалися покинути окуповану територію. У тому ж місці пілоти дронів напали на пораненого чоловіка, який лежав поруч зі вбитою дроном жінкою. У грудні російська армія в результаті серії атак у цьому регіоні насильно депортувала близько 50 цивільних осіб (↗ ISW, 27.1.2026).

НЕСАНКЦІОНОВАНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РОСІЄЮ STARLINK

Дослідження американських наукових закладів уже давно довели, що сигнали Starlink можуть також опосередковано використовуватися для визначення місць розташування і застосовуватися в регіонах конфліктів. Українська армія на багатьох рівнях використовує супутникову мережу Starlink, оператором якої виступає американська аерокосмічна компанія SpaceX. Численні додатки, що забезпечують Україні технічну перевагу, базуються на цій інфраструктурі, що відіграватиме все важливішу роль і в навігації Deep Strikes в Росії (↗ Benjamin Cook, 14.1.2026).

Використання сигналу Starlink обговорювалося в Росії ще в лютому 2024 року (↗ LB.ua, 11.2.2024). У вересні 2024 року повідомлялося про російські дрони дальнього радіусу дії «Шахед», оснащені антенами Starlink (↗ Reuters, 29.1.2026).

У грудні 2025 року українська військова розвідка ГУР заявила, що модифікований російський дрон «Молнія-2» також оснащений компонентами Starlink (↗ ГУР, 22.12.2025), що дозволяє збільшити дальність польоту з 30 до 230 кілометрів (↗ УНІАН, 29.12.2025). Зазначається, що іншими моделями можна керувати навіть на відстані до 500 кілометрів (↗ Beskrestnov, 26.1.2026). У зв’язку з цим ЗСУ постали перед новими викликами щодо захисту своїх шляхів забезпечення.

Цивільні транспортні засоби також зазнавали атак із боку дронів, оснащених приймачами Starlink (↗ Suspilne, 29.1.2026). Наприкінці січня в Харківській області був уражений, імовірно, модифікованим дроном дальньої дії «Шахед» пасажирський поїзд, що призвело до обміну закидами між міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським і власником Starlink Ілоном Маском (↗ CBS News, 28.1.2026).

Міністерство оборони України оголосило про намір спільно з оператором Starlink – компанією SpaceX – запровадити механізм верифікації, аби запобігти використанню Starlink російською армією (↗ EuroNews, 2.2.2026).

► Причини й факти. Ціна недостатньої європейської допомоги для України

Перемога Росії в Україні загрожуватиме безпеці Європи і спричинить високі витрати. Такий висновок був оприлюднений у листопадовому дослідженні Норвезького інституту міжнародних відносин (NUPI) й незалежної аналітичної компанії Corisk, де було здійснено порівняння двох альтернативних підходів європейської політики щодо України (↗ Corisk/NUPI, листопад 2025) та проаналізовано їхні наслідки для політики безпеки й відповідні витрати.

Згідно з дослідженням, (частковий) успіх в Україні не тільки зміцнить військову потужність Росії, але й заохотить РФ до розширення своїх претензій на панування в Європі, тоді як США будуть обмежені у своїх можливостях або бажаннях і надалі гарантувати безпеку Європи, особливо в разі гарячого конфлікту з Китаєм в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вже зараз Європа не перебуває в центрі уваги нової оборонної стратегії США (↗ FAZ, 24.1.2026).

Дослідження NUPI наголошує на тому, що Росія і Китай мають спільний інтерес в послабленні військової моці США і їхнього глобального впливу. Не виключено, що великі війни в Азії і Європі відбуватимуться одночасно – між Китаєм і США та між Росією і Європою.

Тому Європа повинна бути готовою до війни проти Росії навіть без значної підтримки з боку США. Можливий конфлікт США з Китаєм призведе до перенесення (повітряних) оборонних сил для захисту американських солдатів у Тихоокеанський регіон і до зменшення підтримки Європи. Малоймовірно, що американські сухопутні й повітряні сили будуть значною мірою залучені в Європі й залишать без належного захисту свої логістичні шляхи й бази.

Через брак потужностей у світі для виробництва високоефективних систем протиповітряної оборони й ракет Європа вже зараз має обмежені можливості захисту від російських балістичних ракет (↗ Моніторинг VIII).

У справі стримування і нейтралізації російських претензій на панування оборона Скандинавії і Балтії має ключове значення. Особливо актуально це з огляду на можливе просування Росії в Північній Фінляндії та Північній Скандинавії, де РФ може спробувати розширити буферну зону навколо Кольського півострова – ключової території свого ядерного стримування – шляхом нападу на територію НАТО.

Після того, як Росія вже погрожувала Фінляндії з використанням риторики, з якою раніше зверталася до України (↗ Моніторинг VIII), останні супутникові знімки за період з червня 2024 року до жовтня 2025 року свідчать про масштабні будівельні роботи Росії на військовій базі «Рибка» біля Петрозаводська, а також про будівництво нової військової бази в Кандалакші (Мурманська область) поблизу фінського кордону. Таким чином Росія відновлює покинуті об'єкти й розміщує нові підрозділи, створюючи тим самим військові передумови на майбутнє для можливої конфронтаціє з НАТО у Скандинавії (↗ ISW, 1.2.2026).

Супутнкові знімки свідчать про будівництво військової бази в Кандалакші Мурманської області (↗ ISW, 1.2.2026)

На тлі політичної ситуації, що складається у світі, у дослідженні розробляються два можливих сценарія.

СЦЕНАРІЙ 1: НЕДОСТАТНЯ ВІЙСЬКОВА ПІДТРИМКА УКРАЇНИ Й (ЧАСТКОВА) ПЕРЕМОГА РОСІЇ

Якщо військова підтримка України не буде істотно посилена, автори дослідження припускають небезпеку (часткової) перемоги Росії. Україна може втратити приблизно половину своєї території, залишитися нестабільною в політичному й економічному плані, а в довгостроковій перспективі залежатиме від суттєвої допомоги з боку Європи.

Тільки витрати на біженців і соціальні видатки, що випливатимуть із цього, становитимуть для Європи від 524 до 952 мільярдів євро упродовж наступних чотирьох років. До цього додадуться значні витрати на оборону, аби не допустити подальших російських атак, особливо у країнах Балтії і Північної Європи.

Загалом витрати на реалізацію цього сценарію становитимуть від 1,2 до 1,6 трильйони євро упродовж перших чотирьох років. Крім того, Європі доведеться розмістити в Північній і Східній Європі значно більше військ, ніж передбачається в поточних публічних дебатах.

СЦЕНАРІЙ 2: УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ ПРО ВІЙСЬКОВУ ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ

Серйозне посилення підтримки української армії дозволило б досягти невеликих військових успіхів, які змусили б Росію піти на серйозні переговори. Україна отримала б реальні перспективи на майбутнє, зокрема, багато українців змогли б повернутися до своєї країни.

Для досягнення цієї мети європейські країни мають надавати більше дронів, а головне – значно більше танків і артилерійських систем. Крім того, становище України має значно полегшити покращення протиповітряної оборони (↗ Моніторинг IX). Автори оцінюють витрати на це в 522–838 млрд євро упродовж чотирьох наступних років. Це менше, ніж витрати ЄС на боротьбу з пандемією COVID-19 у 2020 році або на порятунок євро в 2010–2013 роках.

Однозначний висновок дослідження: дорого коштуватиме не посилення підтримки України, а її провал. Після ознайомлення з обома сценаріями стає очевидним, що Європа більше не може дозволити собі стратегічну невизначеність і повинна нарешті сформулювати й рішуче впроваджувати послідовну стратегію, що включатиме в себе політичні цілі, військову підтримку, довгострокові інтереси безпеки й фінансові витрати.

Максимальні витрати для Європи за різними сценаріями (у % від ВВП) (↗ Corisk/NUPI, 11.2025)

► Метод

База даних проходить регулярну звірку зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW) Інформація про збиті цілі береться зі звітів Повітряних Сил ЗСУ (↗ КПСЗСУ), дані про ушкодження в регіонах походять від цивільних і військових адміністрацій і звіряються з додатковими джерелами OSINT, тож вважаються великою мірою правдоподібними.

Data sources for the database

Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025)

Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.

Завдяки даним, зібраним упродовж більше 41 місяців, а також аналізу більше ніж 79 700 атак можна виявити наявні тенденції.

Щомісячні показники кількості дронів є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені певні невідповідності. Відхилення від інших підрахунків методу OSINT становлять близько 10 % і менше, часто – менше 3 %.

Порівняння з оцінкою кількості ракет, проведеною Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки, показує відхилення лише в 1,6 % (↗ CSIS).

Щодо атак, які не піддаються чіткій кількісній оцінці, були використані найнижчі значення. Частота запусків при високій інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено, через відсутність повідомлень. Вважається, що відхилення не перевищують 5 %.

► Про моніторинг повітряної війни проти України

Про автора

Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем.

У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики.

З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.

Про «Київський діалог»

«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною.

Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні.

З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема, військовій підтримці України й західній санкційній політиці.

«Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH.).