Накопичувальний ефект

Протягом останніх шести років до українського Приазов’я значно зросла увага вітчизняних і світових медіа та експертів. З одного боку, це можна пояснити серйозним господарчим потенціалом, яким володіє ця територія і який вона має змогу розвинути завдяки структурним реформам у державі. З другого (і це основна причина), така ситуація обумовлена агресією Росії. Значна частина узбережжя Азовського моря на Донеччині розташована на окупованій російськими силами території, а вся акваторія та узбережжя через це та анексію Криму є зоною постійної напруги.

Тому в регіоні важливо посилювати соціально-політичну стабільність і підтримувати сталий розвиток міст, сіл і селищ. У зв’язку з цим до найсхіднішого сектору українського Приазов’я — півдня Донеччини та, менше, півдня Запоріжжя — останніми роками прикута більша, ніж будь-коли раніше, увага уряду України та міжнародних донорів. Зокрема, це стосується розвитку громадянського суспільства у населених пунктах регіону.

Утім, поки що немає підстав говорити про системне зростання громадського активізму жителів міст і районів півдня Донецької та Запорізької областей. Навіть у питаннях найнижчого рівня, як-от облаштування прибудинкових територій чи створення локальних публічних просторів. Ті суспільні чи культурні ініціативи, що виникли у містах регіону останнім часом, радше становлять яскравий виняток, хоча й стимулюють громадян до реалізації власних ідей.

Населення міст Приазов’я залишається пасивним, попри значний сплеск суспільної активності після 2014 року в державі загалом. Про це свідчать дані Міністерства юстиції України. За останні п’ять років у містах і районах Донецького Приазов’я створили майже стільки ж громадських організацій, скільки і в попередні пів десятиліття: 317 проти 292. У Запорізькому Приазов’ї показники ще красномовніші: 304 об’єднання у 2015–2019 на фоні 432 у 2010–2014 роках*.

За таких умов одним із найлогічніших способів створити умови для пожвавлення громадської активності знизу є заохочення та підтримка суспільних ініціатив молоді. Тому 2019 року Київський Діалог запропонував містам Приазов’я навчальну програму із молодіжної політики.

— Спершу ми не розуміли, чи доречно використовувати слово «політика» щодо ініціатив молоді. Тому що українці звикли сприймати політику лише як справу влади, а не як активізм. Але ж не обов'язково всі зміни втілює голова міської чи сільської рад, — говорить Галина Балабанова, координаторка Київського Діалогу в Приазов’ї.

Протягом чотирьох останніх років Галина з однодумцями створила громадський простір «Халабуда» у Маріуполі. Там відбуваються різні дискусії, майстер-класи, курси та інші публічні події. Також їхня команда запровадила програму консультацій для місцевого малого бізнесу. І протягом трьох останніх років Галина Балабанова разом з колегами з ГО «Східна брама» реалізовували практичний курс неформальної освіти зі створення публічних просторів для школярів — «Майстерня соціальних ініціатив». За словами Галини Балабанової, деякі проєкти її організації, що мали стимулювати людей середнього віку до громадської участі у Маріуполі, не мали такого впливу, як цей курс.

Тож для маріупольської команди Київського Діалогу не стало проблемою працювати над посиленням спроможності молоді до громадської участі. Тим паче ця сфера тісно переплітається з іншими, що їх охоплює у своїй діяльності «Східна Брама»: творення публічних просторів, неформальна освіта, проєктний менеджмент, фандрейзинг, підтримка громадських і підприємницьких ініціатив.

— Якщо судити за прикладом Маріуполя, то зрозуміло, що молодь не дуже охоче лишається тут. Старшокласники чекають, коли поїдуть вчитися до іншого міста, а студенти — коли знайдуть роботу за межами Маріуполя. За моїми спостереженнями, найпопулярніші міста в цьому сенсі — Київ, Львів і, менше, Харків. Тому молодіжні ініціативи — це вклад у розвиток міста та регіону, — резюмує Галина Балабанова.

_{*Дані Реєстру громадських об’єднань Міністерства юстиції України за статусом «Громадська організація». Проаналізовано кількість активних на теперішній день громадських організацій із Вугледара, Маріуполя та Волноваського, Мангуського і Нікольського районів Донецької області, а також Бердянська, Мелітополя та Бердянського, Більмацького, Приазовського, Приморського, Токмацького, Чернігівського і Якимівського району Запорізької області: https://rgo.minjust.gov.ua/}

Практичні інструменти для молоді

До участі у навчальній програмі Київського Діалогу на Приазов’ї запрошували людей віком 14–35 років. Це могли бути активісти, працівники місцевих рад і комунальних установ або просто зацікавлені у розвитку власних суспільних ініціатив громадяни. Вони не могли подаватися індивідуально, а мали сформувати команди із 3–6 осіб, які в майбутньому були б здатні запроваджувати рішення у сфері молодіжної політики. Зрештою верхній та нижній пороги вікових обмежень посунули. Адже у багатьох містах Приазов’я немає студентів, але є активні школярі або ж люди, старші 25 років, які воліють реалізувати проєкти для молоді.

Зрештою до фінального переліку учасників потрапили команди Бердянська, Вугледара, Мангуша та Маріуполя. У кожному з них на момент відбору вже були створені міські або районні молодіжні ради. Тому організатори навчальної програми Київського Діалогу на Приазов’ї поставили собі за мету посилити спроможність цих органів. Вони прагнули знайти для рад нових учасників або розширити компетенції вже чинних. Це було важливо, щоби керівництво міст бачило серед молоді компетентних громадян, здатних пропонувати дієві рішення, до яких слід дослухатися.

Команди кожного міста склались доволі різнорідні. Серед учасників з Бердянська та Маріуполя були як студенти, які раніше системно не долучалися до громадських активностей, так і молоді люди (до 35 років), які вже працюють у комунальних установах або є членами організацій. Команду Вугледара сформували активісти та працівники муніципальної агенції розвитку віком 25–35 років, які вже мали досвід суспільних ініціатив в інших сферах. Зрештою, від Мангуша на навчання подалися учні місцевої школи.

Галина Балабанова каже, що попервах було складно збалансувати інформацію й зробити її цікавою для всіх цих груп. Але з другого боку — таке поєднання дало змогу передати досвід одних суспільних аудиторій іншим.

— Звісно, наймолодші учасники не зроблять за пів року після початку своєї громадської діяльності суперпроєкт. Вони також не зможуть податися на громадський бюджет, бо їм банально немає вісімнадцяти. Але вони будуть здатні показати інший вплив — скажімо, долучившись до молодіжної ради та запропонувавши там ідею, — пояснює Галина Балабанова.

Навчальна програма Київського Діалогу на Приазов’ї передбачала два однакових за змістом модулі. На кожен мали відібрати окремі групи учасників. Так організатори сподівалися максимально розширити спільноту молодіжних дієвців у містах і створити команди, які залучали б представників різних авдиторій молоді. У кожному модулі було по три тренінги, що передбачали як теоретичний матеріал, так і його закріплення на практиці.

Організатори почали навчання із навичок дизайн-мислення, що мали допомогти членам команд правильно вибрати фокус своїх ідей. При цьому значну увагу приділили дослідженням громадської думки щодо проблем, які вони прагнули вирішити. За словами Галини Балабанової, ці знання необхідні для реалізації проєктів, адже без них навіть найкращі ідеї можуть виявитися непотрібними.

Наступне заняття було присвячено пошуку та збору фінансування для ідей, а також — власне проєктному менеджменту. При чому команди не лише вчилися правильно складати проєктні заявки та бюджети, розбивати реалізацію планів на етапи, а й відпрацьовували навички переговорів із різними стейкхолдерами у процесі запровадження рішень. Окремий блок навчання було присвячено лідерству та взаємодії у команді. Під час нього учасники вчилися визначати та розподіляти відповідальність за різні проєктні сфери.

І останній тренінг був присвячений офлайновим та онлайновим комунікаціям з аудиторією проєкту. Зокрема, тренери розповідали про безкоштовні та платні методи просування свого контенту та збору фідбеку в соцмережах, про основи медіамаркетингу. Також на цих заняттях йшлося про способи презентації результатів роботи, пошуку та формування ідей.

— Коли Київський Діалог оголосив про навчання, ми саме планували створити мурали та інші артоб’єкти у своєму місті. Наша організація вже мала певний досвід. Але ми все одно шукали інформацію про те, як ефективніше знаходити чи збирати кошти на ініціативи. Тому й подалися на навчання. І незважаючи на досвід, все ж багато нового дізналися, — говорить учасниця з Бердянська, засновниця місцевого антикафе «ЧАС Є» Ксенія Клейнос.

За її словами, найбільш цінним для неї досвідом було знайомство з різними громадськими просторами для молоді Маріуполя. Зокрема, Ксенію та її колег зацікавила та обставина, що такі установи фінансує міська рада, зберігаючи, однак, за ними автономність. За словами активістки, її команда також не проти знайти спільну мову з владою Бердянська, щоби для їхнього простору принаймні діяли пільгові умови оренди. Адже антикафе «ЧАС Є» займається неформальною освітою молоді, зокрема стимулюючи її до громадської участі.

Семінар для учасників Приазов’я

Теперішні та майбутні ініціативи

Логіка навчальної програми Київського Діалогу передбачала, що учасники не складатимуть знання у далеку шухляду. Протягом тренінгів організатори допомагали командам формувати ідеї у сфері молодіжної політики для їхніх міст. Також кожне заняття мало допомогти у підготовці проєктної заявки для запиту на фінансування від влади чи донорів і у втіленні цих рішень у життя. Зокрема, під час навчання учасники могли подати свої ідеї на конкурс мініґрантів Київського Діалогу.

Однак не всі команди взяли участь у відборі, плануючи залучати фінансування з інших джерел. Деякі використали здобуті знання для покращення вже сформованих власних проєктів. Задуми інших вийшли за межі лише молодіжної політики. Решті ж завадив брак ініціативних людей чи підтримки з боку інших дієвців у своїх населених пунктах. Вони не сформували проєкту до кінця тренінгів.

Єдина заявка від учасників навчальної програми Київського Діалогу 2019 року у Приазов’ї, що потрапила до числа переможців конкурсу мініґрантів, був проєкт маріупольської команди із другого модуля. «Знайомтесь, Маріуполь» — серія ігрових тренінгів для старшокласників і студентів. Ініціатори проєкту за допомогою інтерактивних карт і квестів насамперед прагнули познайомити молодь з історією міста. Також програма передбачала розповіді про сучасний Маріуполь, можливості його розвитку, принципи роботи міської ради, найцікавіші молодіжні організації та ініціативи.

— Міський культурно-туристичний центр організовує екскурсії серед школярів. Я теж раніше їх проводила й була в шоці від того, що підлітки та навіть студенти майже нічого не знають про історію свого міста. У нас у школі було краєзнавство, ми ходили до музею. Із того часу я мала якісь знання про місто. Так і з’явилася ідея «Знайомтесь, Маріуполь», — розповідає одна з ініціаторок проєкту Марія Кутнякова.

На момент проведення навчальної програми Київського Діалогу вона працювала в муніципальному культурно-туристичному центрі «Вежа». Тож заявку на конкурс мініґрантів їй  вдалося поєднати із професійними можливостями. Також, за її словами, проєкт «Знайомтесь, Маріуполь» важливий із міркувань безпеки та майбутнього міста. Захоплення Маріуполя 2014 року проросійськими бойовиками продемонстрував, як важливо, щоби якомога більша кількість людей знала про минуле свого краю. Тоді ними важче буде маніпулювати.

Члени команди Вугледара були дуже активними протягом тренінгів та висунули чимало проєктних ідей. Але більшість їхніх задумів стосувалася проєктів з-поза сфери молодіжної політики. Тому в рамках навчальної програми Київського Діалогу вони не реалізували жодного.

На прикладі команди з Мангуша організатори тренінгів пересвідчилися, що у деяких містах Приазов’я поки що не до кінця розуміють роль молоді у розвитку населених пунктів і важливість підтримки їхніх ідей. Так на перший тренінг програми подалася команда учнів однієї з мангуських шкіл. Але вже на другий семінар вони не приїхали, оскільки адміністрація школи переконала їх цього не робити та залучила до власного проєкту.

Учасники з Бердянська представляли різні аудиторії. А тому не сформували єдиної заявки. Так Ксенія Клейнос репрезентувала «старше крило» цієї команди. Маючи більший досвід у реалізації громадських проєктів, вона не потребувала підтримки організаторів у формулюванні своєї заявки. Водночас Ксенія концентрувалася на деталях пошуку фінансування та розвитку наявних проєктів. Її ж молодші колеги з Бердянська були здебільшого новачками у громадській діяльності й майже не мали досвіду успішної реалізації проєктів. Протягом навчальної програми вони також не згенерували заявки для конкурсу мініґрантів Київського Діалогу. Але тренінги все одно допомогли їм.

Один з учасників першого модулю навчальної програми, студент Бердянського державного педагогічного університету, розповів, що у його навчальному закладі немає простору, де молоді люди могли б збиратися поза лекціями, займатися неформальною освітою та організовувати різні публічні заходи. Деякі бердянські учасники другого модулю висловили такий же запит. Організатори навчальної програми познайомили їх.

Спільно студенти домоглися, щоби керівництво Бердянського університету виділило приміщення. Поки що вони в непридатному для публічних подій стані. Тому студентам для заходів ситуативно призначають різні аудиторії. Адміністрація університету обіцяє поетапно робити ремонт у виділеному приміщенні. Учасники навчальної програми із Бердянська тим часом шукають інших можливостей облаштувати простір. Непрямо тренінги допомогли створити групу громадсько ініціативних студентів в університеті.

Спільні сили на майбутнє

Ксенія Клейнос вважає, що зустрічі з новими людьми — найважливіший наслідок навчальної програми Київського Діалогу на Приазов’ї. При чому сильніший вплив справляють знайомства у межах одного міста-учасника. Так особисто Ксенії семінари допомогли дізнатися про ініціативних людей у Бердянську. Деякі з них повірили у власну спроможність реалізувати суспільні ініціативи саме під час навчання. Це необхідно місту, в якому досить низький рівень громадської активності та в якому у влади немає традиції системно радитися із щонайширшим колом осіб щодо своїх рішень.

— Із моїми колегами ми постійно вчимося і саморозвиваємося. Це накопичувальний ефект. Сукупний досвід зростає, завдяки ньому ми реалізуємо нові й нові ідеї. І що важливо, навчаємо інших людей у своєму місті, — підсумувала особисті здобутки від навчальної програми Ксенія Клейнос.

Окрім роботи в антикафе «ЧАС Є», активістка з однодумцями регулярно реалізує культурні та освітні проєкти у своєму місті. Цього року вона брала участь у марафоні «Схід–Захід». Для Ксенії Клейнос важливо, щоби в її місті з’являлося якомога більше суспільно активних людей. Але для цього їм потрібні стартові навички громадської участі та реалізації проєктів.

Галина Балабанова вважає, поки що рано говорити про масштабний ефект від навчальної програми Київського Діалогу в містах Приазов’я. За її словами, те, що чимало учасників із числа школярів чи студентів не полишили громадські ініціативи протягом пів року чи року — уже великий здобуток для молоді. Про значний результат від навчальної програми можна буде говорити, коли минулорічні учасники застосують здобуті знання для вирішення конкретної ситуації в місті. Поки ж вони накопичують досвід і знайомляться з однодумцями.