News

 

Побачити зміни — стати змінами

Для чого у містах Миколаївщини створюють нові громадські простори

 

Протягом останніх п’яти років у містечках і селищах Миколаївської області незмінно зростає кількість громадських ініціатив. Хоча цей процес дещо повільніший, аніж в інших регіонах, він показовий для Миколаївщини. Така тенденція пов’язана як із загальним розвитком громадянського суспільства в Україні, так і з децентралізацією влади. Реформа місцевого самоврядування залишає громадам більше повноважень для прийняття рішень і більше ресурсів для їх утілення.

Таким чином керівництво міст і селищ здобуває ширші можливості для реалізації потреб громадян. Водночас місцева влада стає зацікавленішою у комунікації з громадою та у залученні її до прийняття управлінських рішень. Адже із більшою кількістю повноважень і ресурсів вона також отримує більшу відповідальність. Тепер неможливість реалізації тієї чи іншої ініціативи не так просто пояснювати самими рішеннями державного керівництва. Треба або визнавати власні помилки, або знаходити компроміс із зацікавленими громадянами.

У Миколаївській області добровільне об’єднання територіальних громад у рамках децентралізації відбувалося достатньо інтенсивно. Сьогодні вони займають більше половини площі всього регіону. Властиво, цей процес в основному просувався за рахунок малих населених пунктів: чотири із шести найбільших міст Миколаївщини досі не створили ОТГ. Цим частково можна пояснити зростання кількості громадських ініціатив на периферії регіону.

Таку тенденцію відзначає і координаторка Київського Діалогу в Миколаївській області Дарія Фрич-Алчіна. Раніше вона працювала в Агенції розвитку Миколаєва. Експертка каже, що принципи планування міст і трансформації інфраструктури, які раніше застосовували у великих містах, починають — подекуди несподівано — використовувати у малих. Але зацікавленим у таких проєктах особам звідти часто бракує компетенцій для їх реалізації. Водночас громади міст і селищ загалом залишаються вкрай пасивними і не долучаються до ініціатив з розвитку своїх населених пунктів. Із чого починати трансформацію локальної інфраструктури та налагодження контакту між широкою громадськістю, активістами та владою?

 

Почати з найпростішого

— І для влади, і для активістів, і для жителів тема громадських просторів — дуже проста та зрозуміла. Коли виконують якийсь проєкт у цій сфері, то всі задоволені: ось зробили — і це одразу видно, — говорить Дарія Фрич-Алчіна. Декілька років за її координування молодіжні активісти із Вознесенська, Первомайська та Снігурівки навчалися основам урбаністики та створювали публічні простори.

Ймовірно, такий вид суспільних ініціатив найбільш дієвий, якщо говорити про стимулювання жителів провінційних населених пунктів Миколаївщини до участі у громадських процесах. Адже він не вимагає багато ресурсів (ані фінансових, ані людських), але демонструє швидкий ефект і результат від співпраці активістів з місцевою владою.

Водночас створення третіх місць підвищує комфорт міст для жителів. У малих населених пунктах люди більшість часу проводять у двох локаціях — вдома та на роботі. Часто їхнє дозвілля пов’язано винятково із цими місцями або ж замикається на поодиноких публічних просторах, які не оновлювалися протягом тривалого часу чи які пропонують короткотривалі та пасивні розваги. Нові треті місця надають змістовні альтернативи.

Тому 2019 року Київський Діалог запропонував малим містам Миколаївщини нову навчальну програму з розвитку громадських просторів. Оскільки учасники попередніх ініціатив німецько-української платформи в регіоні найчастіше були школярами старших класів, які вступили до вишів, то необхідно було шукати когось іншого. З другого боку, це давало змогу розширити аудиторію Київського Діалогу та людей, які дізнаються дещо з урбаністики, у Миколаївській області. Тому організатори оголосили відкритий набір на навчальну програму.

Учасники не могли подаватися індивідуально. Міста мали представляти команди із 3–6 осіб. Важливо, щоби їх складали представники різних груп: активісти, депутати, працівники міських рад і підприємці. Адже у перспективі вони мали б спільно створювати громадські простори чи реалізовувати інші суспільні ініціативи у власних населених пунктах.

На програму відібрали 5 команд. Географія суттєво змінилася у порівнянні з попередніми роками: до знайомих міст — Вознесенська та Снігурівки — додалися ще й село і два селища — Галицинове, Казанка та Кам’яний Міст. Усі вони є центрами об’єднаних територіальних громад.

На учасників очікували шість дводенних тренінгів, що мали познайомити їх із принципами розробки ідеї та етапами створення функціонального, потрібного жителям громадського простору. Вони закріплювали ці знання, готуючи власні проєкти. Їх учасники могли подати на конкурс мініґрантів Київського Діалогу та виграти кошти для реалізації.

 

 

Кроки до третього місця

Більшість тренінгів навчальної програми Київського Діалогу на Миколаївщині були присвячені урбаністиці та плануванню громадських просторів. Організатори вирішили почати із базових понять, тому перший семінар мав назву «Що таке місто?». Він мав ввести учасників до курсу урбаністики, адже більшість із них ніколи не думала про розвиток населених пунктів як про запланований процес, що підпорядковується потребам жителів.

— Це було теоретичне заняття: про концепції міст, про те, як вони розвивалися в Америці та Європі, про центральні та периферійні вулиці. Визначали, як функціонують сучасні міста, порівнювали пострадянські, американські та європейські, — пояснює Дарія Фрич-Алчіна.

На цьому ж семінарі йшлося про інфраструктуру. Тренери говорили з учасниками про те, що повинно бути в сучасному місті, щоби задовольняти потреби усіх груп його населення. І разом визначали, яке місце громадських просторів у цій системі.

Наступний тренінг був присвячений зеленим зонам: паркам, скверам, рослинності на вулицях. Це важлива тема з погляду творення третіх місць, адже саме такі території жителі часто обирають для дозвілля. З другого боку, дедалі важливішою стає тема вкладу міст у забруднення довкілля та способи мінімізації цієї шкоди. Тому на цьому тренінгу говорили і про принципи творення парків, і про збереження екосистем у населених пунктах, і про ефективний збір та утилізацію сміття.

І ще одне заняття стосувалося третіх місць під дахом. Учасникам демонстрували вдалі приклади таких просторів, часом несподівані. Наприклад, говорили, як у певному селі салон краси став інформаційним центром населеного пункту. Разом із тренерами команди розбирали принципи роботи сітіхабів, звертаючись до досвіду координаторів та учасників програм Київського Діалогу з інших регіонів.

Протягом цих тренінгів команди почали працювати над власними ідеями щодо громадських просторів. Вони обговорювали їх з тренерами й визначали, що́ доцільно та реально було б утілити. Учасники працювали у власних громадах, визначаючи, що́ їм потрібно. Таким чином деякі команди розробили проєктні заявки на конкурс мініґрантів Київського Діалогу. І три з них — галицинівська, казанківська та кам’яномостівська — увійшли до числа переможців.

— Координатори не можуть допомагати писати проєкти на цей конкурс. Але ми влаштували взаємний crash-тест заявок: перед подачею на мініґрант команди розповідали аудиторії про свої проєкти. І вже одне одному вони казали, що́ було вдалим, а що́ треба доопрацювати, — розповідає Дарія Фрич-Алчіна.

Коли команди вже сформували ідеї громадських просторів, прописали їхні цілі та потреби, організатори влаштували тренінг із проєктного менеджменту. На ньому учасники дізнавалися, на що треба звертати увагу на різних етапах реалізації задуму, як розподіляти обов’язки у командах і де шукати додаткових консультацій. Іще один семінар стосувався комунікацій з громадськістю під час реалізації проєктів. Команди аналізували сторінки своїх рад та організацій у соцмережах, вчилися проводити інформаційні кампанії.

— Ми хотіли створити літній майданчик у своєму місті, але не мали знань, щоби правильно його облаштувати та написати проєкт. Тренінги нам допомогли. Нам ретельно про все розповіли, всебічно, використовуючи наочні приклади: через фото, відео, зустрічі, практичні завдання. Думаю, ми суттєво скоротили собі час, адже самі навчалися б цьому дуже довго, — захоплено розповідає одна з учасниць навчальної програми Київського Діалогу, працівниця Снігурівського будинку творчості дітей та юнацтва Олена Мороз.

Зрештою, останній тренінг за темою урбаністики був присвячений дитячим майданчикам і малим архітектурним формам. Облаштування саме таких просторів дуже цікавило учасників. Організатори пропонували їм варіанти неординарного оформлення цих об’єктів.

Після кожного тренінгу команди також отримували практичні завдання. Вони виходили на вулиці Миколаєва, де відбувалися семінари, та відпрацьовували здобуті навички: опитували людей про громадські простори, малювали схеми територій, саджали квіти й зустрічалися з людьми, які облаштовують треті місця.

 


Учасниці та учасники тренінгу в Миколаєві

Простори взаємодії

Дарія Фрич-Алчіна пишається, що більшість команд-учасниць навчальної програми Київського Діалогу 2019 року з Миколаївщини опинилися серед переможців конкурсу мініґрантів. Хоча реалізація їх проєктів дещо затрималася, адже кожен передбачав також виділення коштів із бюджетів громад. Зрештою їх успішно втілили. Водночас новий громадський простір створили й учасники зі Снігурівки. Команда Вознесенська налічувала лише трьох учасників. Цього виявилося недостатньо, щоби створити громадський простір.

Снігурівська команда на кошти Будинку творчості дітей та юнацтва відкрила літній майданчик «Комфорт» біля закладу. Тут встановили сцену, накриття та сміттєві урни, висадили рослини, згідно зі спланованим ландшафтним дизайном. Тепер це і простір, на якому установа могла проводити свої заходи, і зелена зона, і третє місце для дозвілля містян. Водночас проєкт команди також стимулював жителів Снігурівки долучатися до громадських ініціатив.

— Наш будинок творчості розташований у центрі містечка в парку. Це ніби перехрестя різних мікрорайонів. Коли ми почали втілювати проєкт, мешканці підходили й цікавились. А ми розповідали, що́ хочемо створити. І люди стали доєднуватися: приносили квіти, кущі, дерева, разом все висаджували й очищували територію. І після цього у різних частинах Снігурівки люди почали створювати квітники й прибирати, — говорить Олена Мороз.

Галицинове межує з Миколаєвом. Тож його жителі добре знайомі з можливостями міської інфраструктури, зокрема освітньої. Лише коли була створена ОТГ, жителі села отримали змогу впливати на розвиток своїх шкільних і позашкільних навчальних закладів. На початку програми Київського Діалогу 2019 року учасники галицинівської команди вже знали, який простір хочуть створити. Діти їхньої громади неодноразово говорили, що їм бракує майданчиків для розвитку сучасних творчих навичок і компетентностей.

Вирішити цю проблему могло створення медіацентрів при школах ОТГ. Для них мали б закупити відео- та звукове обладнання, студійне світло та комп’ютери для монтажу. Також у кожному із цих закладів діти могли б пройти курси з журналістики, фото- та відеовиробництва. Очевидно, проєкт передбачав значні витрати. Тому ініціатори розбили його на етапи, плануючи почергово відкривати медіацентри у різних школах громади. До того ж для нього вони планували залучити фінансування більш як із двох джерел. Одним із таких став конкурс мініґрантів Київського Діалогу.

Наприкінці жовтня 2019 року в селі Лимани відкрився перший у громаді медіацентр під назвою «NOVA». Його створення профінансували рада Галицинівської ОТГ, Київський Діалог, Програма USAID «DOBRE» та представництво DVV International в Україні. До кінця року ще у чотирьох селах громади мали з’явитися подібні центри.

Команда Кам’яного Мосту вирішила створити третє місце під дахом, де могли б збиратися жителі усіх населених пунктів ОТГ і вікових груп. У селищі розташована публічна бібліотека. Саме в її стінах команда і запланувала реалізувати громадський простір. На конкурсі мініґрантів Київського Діалогу кам’яномостівські учасники виграли частину фінансування. Тепер у бібліотеці громади є місце, де жителі можуть збиратися для обміну думками й для генерації ідей. Також різні місцеві активісти планують проводити тут навчання громадян різного віку, зокрема можливостям самоорганізації та реалізації суспільних ініціатив.

— Треті місця були болючою темою нашої громади. У нас багато населення, але не існувало простору, де можна було б проводити спільні для всіх заходи й де могли б збиратися підлітки та інші люди. От у мене є маленька дитина. Але раніше не було місця, де я могла б із нею погуляти та погратися. У нас був один майданчик для дітей, але в дуже занедбаному стані, — учасниця навчальної програми Київського Діалогу, працівниця Казанківської селищної ради Анастасія Рибенок розповідає про проєкт її команди на конкурс мініґрантів.

Учасники з Казанки виграли кошти на облаштування громадського простору «Є_своє». Це універсальне третє місце. На його артмайданчику можна проводити фестивалі, кінопокази, виставки, збори й обговорення. Водночас коли немає певних подій, простором у парку біля річки також можуть користуватися жителі. Тут є ігрові та спортивні майданчики, місця для прогулянок і відпочинку. Простір облаштовано системами відеонагляду для безпеки. Також усі його локації створено з урахуванням потреб людей з інвалідністю.

— Над цим проєктом працювали всі: активісти, влада та підприємці. Вони й далі разом організовують події. Особисто в мене завдяки участі у семінарах Київського Діалогу з’явилося бажання щось змінювати в Казанці. Я почала брати участь у грантових програмах, навчилася писати проєктні заявки, складати бюджети й зацікавлювати інших. І є чимало людей у нас, які готові працювати над розвитком. Якби ви порівняли Казанку позаминулого року та теперішню, побачили б відчутні зміни, — каже Анастасія Рибенок.

За її словами, створення публічного простору в Казанці стимулювало жителів більше цікавитися діяльністю влади і можливостями впливати на її рішення. Нове третє місце продемонструвало громадянам, що зміни у селищі можливі. Але для цього треба йти на діалог із владою та іншими жителями, треба брати участь у суспільних процесах.

Дарія Фрич-Алчіна поки не береться оцінювати соціальний ефект від реалізації громадських просторів у містах, селищах і селах учасників навчальної програми Київського Діалогу 2019. На її думку, вплив від тренінгів і втілених задумів може позначитися на розвитку їхніх населених пунктів значно пізніше. Учасники ж, які не реалізували проєктів минулого року, ймовірно, колись постануть перед потребою облаштувати публічний простір. Тоді їм стануть у пригоді здобуті знання.

Найактивніші ж продовжили співпрацю із Київським Діалогом 2020 року. Свої ініціативи вони перенесли в нову площину, навчаючись створенню інструментів громадської участі на локальному рівні. Малі зміни в містах показали можливість більших.

 

Люди відпочивають у третьому місці — облаштованому громадському просторі «Є_своє»

Go back