News

 

Повернути майбутнє. Як молоді Закарпаття по-новому поглянути на свої міста

Молодь містечок Закарпаття бачить добрі перспективи. Щоправда, для цього найчастіше дивиться у бік великих міст України чи кордонів сусідніх країн. За умов, коли молоді люди пов’язують самореалізацію чи працевлаштування з іншими містами та країнами, вони перестають бути дієвою частиною своїх населених пунктів, що визначатиме та рухатиме їхній розвиток у наступні десятиліття. Повернути майбутнє здатні молодіжні ініціативи, що їх віднедавна провадять у містечках Закарпаття.

– Ледь не в кожному маленькому місті Закарпаття нам вказували на проблему, яку ми майже не помічаємо в Ужгороді: «Гляньте за вікно, нікого там не побачите. Міста порожні, всі на валізах». Звісно, люди там є. Але протягом останніх років міграція з містечок за кордон в рази зросла, – розповідає Микола Яцков. Він живе в Ужгороді та працює в громадській організації «Простір молоді», що 2019 року стала партнером Київського Діалогу на Закарпатті.

Микола каже, що щороку в сусідніх країнах дедалі більше зростає попит на українських працівників. Закарпаття межує одразу з чотирма країнами ЄС. Його населення має родинні та сталі ділові зв’язки із громадянами Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії та інших європейських країн. Тож регіон перебуває в авангарді трудової міграції.

Особливо лояльною до виїзду за кордон є тутешня молодь. Ця частина населення – наймобільніша. Вона вивчає приклад попередніх поколінь трудових мігрантів, які заробили капітал за кордоном. Вона відчуває дисбаланс між інфраструктурним розвитком її області та інших регіонів України і сусідніх країн. Вона бачить в рази вищий рівень зарплат, ділової активності та економічної свободи за кордоном.

– Роздуми починаються ще в школі. Коли людина закінчує 11 клас, то ще може вступити до університету. У кращому випадку, це Ужгород, Львів, Київ. Але зараз просто поїхати вчитися до Будапешта чи Праги. Якщо ж вирішує не вступати до вишу, то у більшості випадків одразу їде працювати за кордон, – розводить руками Микола Яцков. Найпростіший спосіб реалізувати себе для закарпатської молоді лежить поза Закарпаттям.

Очевидно, вирішення цієї проблеми вимагає глобальних кроків, зміни економічної та соціальної ситуації в усій Україні, послідовної політики розвитку всього закарпатського регіону. Однак дещо для майбутнього можна зробити вже сьогодні на рівні самих містечок.

Важливо продемонструвати їхнім жителям, особливо молодим людям, що повноцінна реалізація власного потенціалу можлива і у своїх громадах. Що долучення до розвитку малої батьківщини збільшує шанси на реалізацію наступних ініціатив тут. Що це створює додану вартість кожного нового бізнесу та громадської активності. Однак для готовності діяти та відповідального ставлення до своєї громади потрібні певні стартові навички.


Микола Яцков — координаторка Київського Діалогу в Закарпатті

Молодіжна політика та проєктне мислення

– Участь у прийнятті рішень, самоорганізація – один із засобів, щоби молодь переосмислила перебування у громаді, побачила своє місто цікавим, щоби проявляти ініціативу. Ініціативність не повинна бути лише такою, щоби потім стати мером чи депутатом. Питання в тому, щоби хоча б започаткувати власну справу. Тож молоді потрібні м’які навички лідерства, громадського активізму, проєктного мислення, які допомагали б потім вирішувати конкретні проблеми, задовольняти попит певних споживачів. Це актуально і для громадського сектору, і для локального бізнесу, – Микола Яцков говорить, що таку позицію його громадської організації поділяють і представники влади містечок Закарпаття. Там готові залучати молодь до прийняття рішень і генерування ідей.

Однак у самих радах і виконкомах містечок Закарпаття здебільшого не можуть включити до молодіжної політики навчання проєктному дизайну та самоорганізації. З одного боку, владі бракує ресурсів на це. З іншого, часто працівники органів влади не володіють достатніми знаннями у цій сфері. Зрештою, самоорганізацію не може забезпечити керівництво міст, воно може лише співпрацювати із такими рухами. Тож містечка Закарпаття потребували молоді, що була б готова до громадської активності, та зовнішньої допомоги у її організації і навчанні проєктному дизайну.

– Закарпаття трохи відірване від великих громадських ініціатив, які є в інших регіонах України. Частково, через віддаленість від інших обласних центрів. Частково, через брак досвідчених і компетентних людей у цьому секторі. Навіть близькість кордонів не допомагає, бо ми межуємо з регіонами, які в Румунії, Словаччині та Угорщині вважають периферією як у сенсі громадської, так і бізнесової активності. Тому звідти майже не приходять якісь програми, – пояснює Микола Яцков.

За його словами, в містечках Закарпаття вкрай мало спроможних на серйозні проєкти активістів та організацій. А ті, що є, майже не співпрацюють між собою. Тому коли в регіоні зрідка з’являлися донори, готові надати ресурси для проєктів у містечках області, то вони не знаходили осіб, спроможних їх реалізувати. Особливо, якщо це стосувалося молодіжної політики.

– Київський Діалог зайшов у Закарпаття як криголам. Він прибрав покрив, що захищав наші території від будь-яких знань, досвіду, компетенцій та експертиз, – резюмує Микола Яцков.

Навесні 2019 року Київський Діалог започаткував навчальну програму «Молодіжна політика у громаді» для активістів Закарпатської області. Молоді містечок регіону пропонували тренінги на теми проєктної діяльності, участі у місцевому самоврядуванні, презентації ідей громаді та лідерства. Навчання відбувалося у два модулі. У кожному з них повторювалися теми тренінгів, однак на різні модулі відбирали нових представників міст.

Учасники також мали змогу подати свої ідеї на конкурс міні-ґрантів Київського Діалогу. Зрештою кожне місто, що взяло участь у всіх модулях програми, створило власний молодіжний простір.

У Закарпатській області лише одинадцять населених пунктів мають статус міста. У дев’ятьох з них, крім Ужгорода та Мукачева, мешкають менше 30 тисяч осіб. Саме серед них команда Київського Діалогу шукала учасників для навчальної програми у сфері молодіжної політики. До фінального списку потрапили Іршава, Перечин, Тячів і Хуст, запасним став Виноградів. Це міста, в яких були зацікавлені у співпраці активісти і влада яких раніше реалізувала проєкти у сфері молодіжної політики та була готова підтримувати їх надалі.

Важливою умовою попереднього відбору міст також була спроможність набрати бодай 5 людей для подальшого впровадження молодіжних ініціатив. Це було необхідно для забезпечення сталого ефекту від навчальної програми.

– Робили ставку на молодих вчителів. Вони могли забезпечити доступ до більш широкої молодіжної аудиторії. Бо у маленьких містах серед закладів освіти, здебільшого, є лише школи. Так ми трохи відступили від умови, що учасники мають бути віком 18-25 років. Були готові працювати із старшокласниками, – пояснює Микола Яцков.

За словами координатора Київського Діалогу на Закарпатті, до груп намагалися відібрати якомога ширшу аудиторію. Так важливою умовою стала участь 1-2 представників молоді, яка працює в органах місцевого самоврядування Іршави, Перечина, Тячева і Хуста. Це мали бути спеціалісти, які безпосередньо відповідають за молодіжну політику у містах чи опосередковано з нею пов’язані, працюючи в інших відділах виконкому. Це також могли бути зацікавлені у цій темі місцеві депутати.

– По завершенню навчання молодь почала мислити інакше, ґрунтовніше підходити про проєктів. Якби ми не готували представників влади на цих тренінгах, то після них молодь і місцеві ради не змогли б комунікувати між собою. А так вони навчилися співпрацювати, однаково мислити. Ми створювали єдину команду для кожного міста, – пригадує Микола Яцков.

Також організатори начальної програми шукали своїх учасників серед молодіжних груп відібраних міст у Facebook та зверталися по рекомендації до студентів ужгородських університетів, які походять з Іршави, Перечина, Тячева чи Хуста. Микола Яцков каже, що знайти перших п’ятьох людей подекуди було непросто. Але вже на другий модуль кількість охочих взяти участь у навчанні була більша, за винятком одного міста.

Учасники навчальної програми Закарпаття. 2019 рік

Від навчання до інституціоналізації

– Рік тому міська рада почала заохочувати місцеву молодь брати участь в якихось проєктах, організовувати заходи. Школярі, які відгукнулися, стали робити кроки у цій сфері, але не дуже знали, як правильно. Тоді я почала їх координувати, – Оксана Кидора близько 15 років займається громадською діяльністю у Перечині. Більше 10 років тому вона була учасницею Молодіжної ради міста. Тому погодилася допомогти в організації перечинської молоді, хоча її діяльність останніми роками не була пов’язана з молодіжною політикою, а концентрувалася на роботі в благодійному фонді «Центр громадських ініціатив».

Спроба залучити людей, молодших за 25 років, до громадської активності та співпраці з місцевим самоврядуванням – логічний крок у розвитку Перечина. Декілька років тому місто стало центром об’єднаної територіальної громади. Тут з’явилися ресурси для підтримки ініціатив громадян, зокрема, запровадили громадський бюджет. Однак у ньому майже не брали участі молоді люди.

Тому в Перечині ініціювали відродження Молодіжної ради. Вона б збирала активних людей і допомагала міській раді розуміти, чого хоче молодь. Старт навчальної програми Київського Діалогу збігся із першими кроками організації сталої молодіжної політики в місті.

– На навчанні у нас була трохи нестабільна група, дехто змінювався щотренінгу. Але так більше людей почули, як можна працювати. Вони просто спілкувалися із різною молоддю, вчилися у тренерів, генерували ідеї та складали власні плани, – розповідає Оксана Кидора.

Перші здобуті знання молодь Перечина застосувала одразу після тренінгів. Перечинські школярі вирішили відмовитися від уже готових документів та за допомоги Миколи Яцкова склали власне Положення про Молодіжну раду. Оксана Кидора не приховує гордості: до неї потім зверталися представники молоді Виноградова та Ужгорода, просили дозволу взяти за основу складений документ. Також координаторка перечинської молоді, говорить, що створенню Молодіжної ради всіляко сприяла міська влада: на підготовчому етапі допомагала консультаційно, а потім в особі депутатів підтримала встановлення цієї інституції.

Микола Чех долучився до програми Київського Діалогу на Закарпатті вже під час другого тренінгового модулю. Вчитель історії однієї із шкіл Тячева колись займався громадською діяльністю у своєму місті. Навчальна програма надихнула його повернутися до неї та розширити масштаби своєї роботи з тячівською молоддю.

– Я до цього не знав, що на Закарпатті вже створені Молодіжні ради, що багато де в Україні вони діють. Після першого тренінгу почав з’ясовувати, чи ще хтось цим займався у Тячеві. Таких людей було четверо, всі вони пройшли навчання від Київського Діалогу попереднього модулю. Ми створили ініціативну групу, – пояснює Микола Чех.

Він каже, що ініціатори створення Молодіжної ради у Тячеві розуміли, що колись постане потреба замінити нинішніх управлінців міста. Тому одним із ключових завдань цього органу мала стати підготовка майбутніх керівників та активістів, яким не байдужий розвиток Тячівської об’єднаної територіальної громади. Зрештою депутати міської ради підтримали його створення.

– Молодіжна рада Тячева достатньо велика – близько 30 членів. Більше 60% – учні шкіл. Але також є працівники міськради та шкіл. Нещодавно участю в ній зацікавилися учні з угорськомовної школи. Тож невдовзі й угорська громада міста теж буде там представлена, – резюмує Микола Чех, який став заступником голови органу.

В Іршаві Молодіжну раду створили більше року тому. Навчальна ж програма Київського Діалогу допомогла її учасникам чіткіше сформулювати свої завдання та інструменти їх досягнення. Водночас проєкт громадської організації «Іршавщина» виграв міні-ґрант Київського Діалогу. Його ідея – продемонструвати, як може збільшитися зайнятість населення від реалізації туристичного потенціалу Іршавської громади. Так ініціатори проєкту прагнули боротися із відтоком молоді з містечка.

Інакше склалася участь активістів із Хуста у програмі. Влада міста від самого початку декларувала готовність працювати у сфері молодіжної політики, дослухатися до громадськості. Але після першого тренінгового модулю деякі учасники з Хуста виявили, що мають інші цілі у громадській діяльності, більше орієнтуючись на соціальні проєкти. Одна з учасниць переїхала з міста. Тож на другий модуль не вдалося зібрати команду з Хуста.

Відтак участь у навчальній програмі запропонували молоді Виноградова. Там вдалося набрати спроможну команду. Зараз у місті триває обговорення формату та можливостей майбутньої Молодіжної ради.

– Створені Молодіжні ради мають два головних вияви. Перший – бути магнітом, що збирає активну молодь з громади. Там вони можуть висловити свої ідеї для міста, поділитися ними з іншими людьми, зібрати прихильників. Другий – бути дорадчим органом. Хто краще порадить владі, як треба працювати з молоддю, якщо не сама молодь? – каже Микола Яцков.

Він також додає, що прикладом міст-учасників навчальної програми Київського Діалогу надихнулася молодь Вільховецької сільської ОТГ. Там після запуску Молодіжних рад в Іршаві, Перечині та Тячеві створили свою.

Молодіжні хаби та громади з майбутнім

Ще однією задачею навчальної програми Київського Діалогу на Закарпатті було створення просторів, де молодь міст-учасників могла б регулярно збиратися, навчатися чомусь та обговорювати свої потреби не лише в рамках ради. Так у Виноградові, Іршаві, Тячеві та Перечині в лютому 2020 року відкрили Молодіжні хаби. Їх створенню сприяла влада кожного з міст, надавши та виділивши кошти на облаштування приміщень цих просторів, а також проєкт “Створення мережі молодіжних хабів Закарпаття за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку".

– Ми там встигли провести вечір кіно, організували інтелектуально-розважальну гру, на кшталт «Що? Де? Коли?». Також проводили заняття English Speaking Club, які вів волонтер Корпусу миру США. Тепер молодь Тячева не думає, куди піти в п’ятницю чи суботу ввечері, а біжить до Молодіжного хабу, – розповідає Микола Чех. На жаль, плани наступних заходів у Молодіжному хабі Тячева відкоригував карантин, що розпочався в середині березня 2020 року.

Графік подій на всю весну розробили і для Молодіжного хабу Перечина «Хижа»: кінопокази, обговорення туристичних маршрутів, зустрічі з представниками ромської громади, гра у «Мафію». Загалом простір працює чотири дні на тиждень. Оксана Кидора каже, що поки не було такого, щоби в якийсь із цих днів Молодіжний хаб був порожній. Постійно хтось з молодих людей телефонує та бронює його для якоїсь події.

Також координаторка розповідає, що була трохи здивована, коли спитала в представників перечинської молоді, що вони б хотіли проводити у новому просторі. Ті виявилися відповідальними до свого майбутнього, попросивши організувати серію профорієнтаційних зустрічей. Тож у «Хижі» запланували зустрічі зі студентами, які вчаться у різних вишах України, Словаччини та Угорщини, шукали поліцейських та представників інших професій, які могли б прийти на розмову.

– На відкриття хабу прийшли 60-70 людей, приїхали навіть із сіл довкола Перечина. Потім на кожному заході було набагато менше, але щоразу я бачила 2-3 нових обличчя. «Хижою» на Закарпатті називають дім. Ми хочемо, щоби кожна молода людина, яка приходить до нашого хабу, почувалася, як удома, – пояснює Оксана Кидора. За її словами, тепер у планах молодих активістів відкрити Молодіжний хаб у кожному селі Перечинської ОТГ, якщо там виявляться охочі ними користуватися.

Також протягом навчальної програми Київського Діалогу кожна громада-учасниця могла реалізувати проєкт, ініційований молоддю. Так ті, хто пройшов навчання, мали застосувати отримані знання.

Насамперед, це проєкт громадської організації «Іршавщина» із стимулювання розвитку туристичної галузі у своїй громаді. Його організатори провели мапування визначних місць Іршави та створили промо-відео міста. Також вони організували круглий стіл для представників міської влади, місцевого бізнесу та Молодіжної ради. Його учасники обговорили створення стратегії розвитку туризму в Іршавській громаді. Зрештою, організавтори проєкту провели два навчальних тренінги для молоді міста про гостьовий зелений туризм та особливості роботи гіда під час супроводження туристичних груп.

Представники Молодіжної ради Перечина, використовуючи здобуті під час навчання знання, підготували заявку на мікрогрант в рамках проекту "Створення мережі молодіжних хабів Закарпаття" за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. Він концентрується на вирішенні екологічних проблем у громаді. Через карантин загальмувало виділення коштів для його реалізації. Також за допомоги Миколи Яцкова представники Молодіжної ради Тячева підготували проєкт на створення медіашколи у місті. Завдяки контактам із координатором Київського Діалогу на Закарпатті в цій громаді ще сподіваються налагодити співпрацю із Британською радою.

* * *

Оксана Кидора згадує, як близько 10 років тому брала участь у діяльності тогочасної Молодіжної ради Перечина. Вона каже, що не всі з її членів стали депутатами чи почали працювати в апараті міської ради. Але про кожного та кожну вона може сказати, що вони стали успішними людьми: активістами, підприємцями, працівниками різних компаній. Так само вона впевнена, що досвід участі у теперішній Молодіжній раді міста дасть молоді Перечина необхідні для самореалізації якості:

– Можливо, цей проєкт не готує напряму кадри для міської ради на майбутнє. Але він точно виховує нових лідерів, які мають розуміння, як керувати громадою, як розподіляти бюджет. Молодь звідти не боїться йти до міської ради і спілкуватися із головою, якщо її щось турбує.

Микола Яцков, пояснюючи значення навчальної програми Київського Діалогу для молоді Закарпаття, також наводить особистий приклад. Ще 2005 року він долучився до діяльності громадського сектору в Ужгороді. З того часу активіст відвідав багато тренінгів, здобув чимало знань у цій сфері. Але по-справжньому застосував їх лише 2015 року, коли обстоював захист одного з ужгородських парків від забудови.

– Щоби робити щось у громадському секторі, потрібно мати певний багаж знань. Зараз ми нашаровуємо ці знання та досвід у молоді. Коли ж у них виникне критична потреба, вони їх зможуть застосувати. Необов’язково це буде завтра. Це може бути й за кілька років, – резюмує Микола Яцков.

Поки ж закарпатська молодь будує плани на майбутнє, бажаючи застосувати здобуті знання. Майбутнє своєї громади.

Go back