News

 

Про адвокацію простими словами

Далеко не кожна адвокаційна кампанія досягає успіху. Це й не дивно, занадто багато різноманітних факторів впливає на цей процес. Можна точно визначити зацікавлені сторони, бенефіціарів, мати колосальну підтримку громадськості та “сильних світу цього”, мати найкращих комунікаційників, але упустити одну єдину річ і всі зусилля будуть марними.

І, на превеликий жаль, більшість громадян і навіть, активна їх частина, чи не знають про цю надзвичайно важливу річ, чи забувають про неї намагаючись змінити життя в Україні на краще. 

А учасники “Школи адвокації та партисипації” з Вінницької області, завдяки тренерці Оксані Яцюк вже знають.

То про що ж мова?
А відповідь ховається в самому визначенні терміну “Адвокація”. Їх є дуже багато, але два найпростіші ось такі:

  1. 1. Адвокація - це спланована діяльність осередків громадянської активності, що має на меті забезпечення реалізації інтересів громад чи окремих суспільних груп через цілеспрямований вплив на ухвалення рішень та зміну практик різного роду установ чи інституцій.
  2. 2. Адвокація – це організована спроба змінити політику, практику, надаючи при цьому докази та аргументи як і чому ці зміни повинні відбутися

Як це відбувається на практиці. 


Приклад:

В одному селі, якоїсь казкової країни, трапилась біда, в більшості криниць вода стала не якісна. Як технічну її використовувати можна, а пити небезпечно. І лише в трьох криницях збереглась якісна питна водна, але через посуху її було мало. Всі жителі села почали ходити до цих трьох криниць по воду, але досить швидко виявилось, що кількість води в цих криницях обмежена, і якщо хтось приїхав на возі і набрав 10 бідонів води, то вода в криниці відновиться тільки через кілька годин. Інші люди залишаються на цей час без води. Тому місцева влада видала наказ:

  1. 1. Обмежити кількість води, на одну людину 2 л на день;
  2. 2. Зачинити криниці на замок;
  3. 3. Поставити на сторожі людей зі зброєю, які будуть контролювати дотримання цих правил.

Життя увійшло у більш-менш звичний стан, і хоча води було мало, але це дало змогу вижити всім жителям села.
А потім пішли дощі і три питні криниці стали повноводними, можна було вже не обмежувати споживання води 2 літрами на день. Але... нічого не змінилось. Вже і владу нову обрали, а біля криниць досі стояли люди зі зброєю і видавали людям по 2 літри води на день. І ніякі сварки, прохання, вимоги не допомагали.

А причина дуже проста.
Якщо громадянам можна робити що завгодно, що не заборонено законом, то чиновники можуть робити тільки те, що їм дозволено. Або навіть краще сказати так: чиновники зобов’язані робити те, що від них вимагає закон.

Тобто, поки існує наказ, який зобов’язує чиновника контролювати видачу 2 літрів води він мусить це робити, інакше його мають покарати, за не дотримання закону.


З цього логічно випливає, що проводячи адвокаційну кампанію потрібно:

  1. 1. Знайти нормативно-правовий акт, який зобов’язує чиновника робити те, що громадськість не хоче, щоб робилось і домагатись, щоб влада скасувала це рішення;
  2. 2. Запропонувати владі нове рішення, яке зобов’яже чиновників робити те, що громадськість хоче і домагатись, щоб влада ухвалила це рішення.

Якщо проводячи адвокаційну кампанію ігнорувати ці два правила, то якість всіх інших зроблених кроків, не має жодного значення, а імовірність позитивних змін буде майже нульова.

***

"Школа адвокації та партиципації" відбувається в рамках проєкту "Розбудова соціального капіталу громадських ініціатив в українських регіонах", який реалізується Київським Діалогом Kyiv Dialogue за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

На Вінниччині проєкт реалізується спільно з Громадською організацією “ПРАВО

Go back