Спільна справа

— Може, у Києві, Львові чи Харкові громадських активістів багато. А у більшості малих міст їх e принципі немає. Часто люди, які там називають себе активістами, нічого спільного з громадянським суспільством не мають. Це можуть бути службовці міських рад, директори шкіл чи народних домів, які у вільний час займаються якоюсь активністю чи колись писали проєкти на конкурси, — розповідає координатор Київського Діалогу на Львівщині Станіслав Безушко.

Невелика кількість або відсутність громадських активістів у малих містах Львівської області може свідчити про низьку залученість їхніх жителів до суспільних процесів. Адже там, де зацікавлення роботою органів місцевого самоврядування здебільшого виявляється лише в день виборів, у різних груп населення немає потреби системно обстоювати свої ініціативи та інтереси на локальному рівні.

Як визначити, хто має запит на долучення до рішень міської ради? Як підтримати жителів, які висловлюють ідеї та ініціативу, але не володіють ресурсами чи досвідом їх утілити? Як сформувати культуру зацікавлення та впливу на роботу влади у якомога ширшого кола осіб у місті? Як таке зацікавлення перетворити на сталий та конструктивний активізм? Локально досягненню цих цілей можуть допомагати інструменти громадської участі, що концентруються на різних сферах міського життя. Це можуть бути консультації влади із жителями, петиції, конкурс проєктів на кошти міського бюджету, публічні слухання та інші форми локальної демократії, окрім виборів.

Такі форми взаємодії влади з громадою дозволяють робити рішення міської ради більш обґрунтованими та ефективними, адже тоді їх узгоджують із жителями. Водночас інструменти участі здатні акумулювати ідеї громадян щодо розвитку населених пунктів. Сьогодні це особливо важливо для малих міст, більшості з яких бракує стратегічного бачення майбутнього. Зрештою, підтримка зародків громадянського суспільства на місцях доцільна через реформу децентралізації влади. Адже вона передає чимало повноважень та ресурсів від держави та областей до громад. Малим містам необхідний ефективний механізм їх використання, до контролю якого долучатиметься якомога ширша місцева авдиторія.

Львівщина знає чимало прикладів успішного впровадження та застосування інструментів громадської участі. Зокрема у Дрогобичі, Жовкві та Львові кілька років працюють петиції до міської ради, проводять консультації влади з жителями через опитування чи публічні обговорення. Також у цих містах протягом кількох років організовують конкурс проєктів, які подають та обирають громадяни, а реалізують за кошти місцевого бюджету, — громадський бюджет.

Тобто інші міста Львівської області мають готові рольові моделі та досвід реалізації, тож можуть застосовувати апробовані технічні рішення. Однак завжди запровадження інструментів громадської участі у різних містах має індивідуальний сценарій. Його формують різні потреби та різна мотивація запровадження у голів і депутатів, різний ступінь суспільного порозуміння та ініціативності жителів, різний рівень компетенцій працівників міської ради та активістів. Для подолання всіх перешкод на цьому шляху кожній з означених груп потрібні специфічні навички, яких часто не мають у малих містах.

Навесні 2019 року Київський Діалог запропонував містечкам Львівщини навчальну програму з інструментів громадської участі. До списку відібраних потрапили команди Борислава, Великих Мостів, Трускавця та Червонограда. Програма передбачала шість навчальних семінарів. Учасники могли одразу застосувати здобутий досвід, подавши  заявку на конкурс мініґрантів Київського Діалогу.

Інструменти для інструментів

Київський Діалог має кількарічний досвід співпраці з різними містами Львівської області. Тому, коли організатори оголосили про навчальну програму з інструментів громадської участі, одразу 10 команд надіслали заявки. Однак не всі з них відповідали програмним вимогам.

Станіслав Безушко каже, що головною умовою участі стала готовність міських рад запроваджувати конкретні інструменти електронної демократії. У містах могло бути небагато громадських активістів, а їхній досвід у суспільних ініціативах — незначний. За таких обставин їхні команди могли потрапити на навчання. Але якщо органи місцевого самоврядування, хай навіть з достатньою кваліфікацією, не готові чи не зацікавлені запроваджувати інструменти громадської участі, працювати з їхніми населеними пунктами не було сенсу.

Саме міські ради ухвалюють рішення, саме вони відповідають за його запровадження та підтримку. Громадськість може ініціювати та адвокувати цей процес. Тому також було важливо, щоби команди кожного з міст-учасників включали одночасно працівників міської ради, депутатів й активістів.

Для окреслення мотивації до участі у навчальній програмі Київського Діалогу конкурсанти мали записати презентаційне відео. Це завдання для декого стало значним викликом. По-перше, у малих містах працівники міських рад чи представники громадськості рідко є публічними людьми. По-друге, не всім вдалося чітко сформулювати, для чого саме їм потрібні знання, що їх пропонували організатори. Ті, хто потрапив до фінального списку, назвали (не завжди чітко висловивши запит) інструменти громадської участі, які хотіли б запровадити у своїх містах. Це були Борислав, Великі Мости, Трускавець і Червоноград.

Темою громадського бюджету зацікавилися бориславська та великомостівська команди. Водночас представники Борислава хотіли створити у своєму місті мультифункціональний публічний простір. Трускавецькі учасники вирішили працювати над міським конкурсом проєктів для громадських організацій. Водночас вони були зацікавлені створити міський простір в одному із житлових масивів. До цього процесу їм необхідно було запросити і владу, і активістів, і підприємців, і звичайних громадян. Зрештою, у міській раді Червонограда давно виношували ідею електронного кабінету жителя свого міста. Їм були необхідні компетенції для створення якісного рішення.

— У містечок немає 100–200 тисяч на послуги соціологів. Тому перший семінар ми присвятили тому, як дослідити громадську думку. Говорили, як за допомогою Google Forms збирати адекватні дані, візуалізувати їх та презентувати. Це допомогло учасникам. Бувало, вони думали, що люди хочуть одного — замінити двері та вікна десь. А виявилося, що жителям потрібно інше — розвиткові проєкти, — пригадує Станіслав Безушко. Опитування стосувалися тих тем, із якими команди міст подавалися на навчання.

Протягом наступних трьох семінарів учасники навчалися комунікації: безпосередньо з громадою, з журналістами та у рамках конкретних проєктів. Для них моделювали різні ситуації, в яких необхідно застосувати зв’язкові навички. Виявилося, для дієвців у малих містах це недостатньо розвинена компетенція. Станіслав Безушко каже, що до навчання учасники думали про комунікацію лише в рамках новин на сайті та прес-релізів. Жодних громадських обговорень, прес-конференцій чи публічних презентацій.

Ще один тренінг було присвячено написанню проєктів із розвитку міст. Як міській раді залучити до цього процесу активістів, бізнес, освітян та інші групи, як правильно обрати фокус у заявці та як її правильно скласти — усе це розглядали на семінарі. В ролі тренерів запросили представників організацій, що фінансують проєкти, а також заступника голови Львівської ОДА, який курує конкурси для міст регіону.

Останній семінар було присвячено темам, з якими команди подавалися на навчання. На них запрошували спеціалістів, які раніше запроваджували громадський бюджет та електронний кабінет жителя міста. Також учасники мали змогу познайомитися із досвідом Львова.

— Нам організували зустріч із працівниками Львівської міської ради, які впроваджували громадський бюджет. Вони відповіли на всі наші запитання: що доцільно запровадити, що ні, розповіли про кожен нюанс. Це було дуже корисно, адже тоді ми тільки почали працювати над громадським бюджетом, — захоплено розповідає спеціалістка відділу розвитку Бориславської міської ради Мар’яна Заікіна, яка взяла участь у навчанні.

Ризики та рекорди

Навчальна програма Київського Діалогу на Львівщині, окрім семінарів, мала практичний компонент. Її організатори стали менторами для кожної команди, доки ті запроваджували інструменти громадської участі у своїх містах.

Представники Борислава успішно провели дослідження думки жителів про громадський бюджет у місті. Відтак представили його результати містянам. Але на етапі розробки Положення про інструмент і його винесення на сесію міської ради виявилося, що такий документ вже існує. Цей приклад засвідчив проблеми у комунікаціях не тільки всередині органів самоврядування малих міст, а й між владою і громадою (яку не сповістили про намір запровадити конкурс проєктів).

Зрештою учасники навчальної програми Київського Діалогу з Борислава знайшли спосіб застосувати здобуті на семінарах знання. Причому вони не відмовилися від роботи з громадським бюджетом, а допомогли провести інформаційну кампанію та перше голосування.

— Ми прописали у Положенні, що голосування буде без паперових бюлетенів, лише електронним — на платформі E-DEM. Першими в області пішли на такий ризик. Але у нас була надзвичайна активність жителів. За один проєкт проголосували майже 1500 осіб. Ми побили рекорд за кількістю учасників, — розповідає Мар’яна Заікіна.

Загалом 17 проєктів громадського бюджету Борислава набрали 4998 голосів. У місті мешкає приблизно 34 тисяч осіб. Звісно, це далеко до показників обласного центру, де один проєкт може набрати понад 3 тисячі голосів. Але попередній рекорд серед інших міст Львівщини належав Дрогобичу. У 2017 році в голосуванні за громадський бюджет там взяли участь 1982 особи (населення — 76 тисяч). У наступні роки цей показник місто не перевершило, хоча волевиявлення у ньому відбувалося як за допомогою електронних сервісів, так і паперовими бюлетенями.

Секрет успіху, на думку Мар’яни Заікіної, полягає у широкій інформаційній кампанії про громадський бюджет. Її реалізували й онлайн (на сайті міської ради, локальних медіа й у соцмережах), й офлайн — за допомогою брошур та спілкування з місцевими жителями. Це також історія про налагодження кооперації між різними фахівцями у місті для досягнення мети. Міська рада не мала коштів оплатити дизайн пояснювальних брошур і буклетів про громадський бюджет. Але ініціативна група знайшла у Бориславі спеціаліста, який виконав роботу безкоштовно. Тож команда проєкту отримала матеріали для поширення інформації серед тих жителів, яких не досягнути онлайн.

Також бориславські учасники працювали над створенням мультифункціонального громадського простору в місті. За консультаціями організаторів навчальної програми вони змінили статут комунальної установи, на балансі якої перебуває це приміщення, написали заявку на обласний конкурс проєктів та виграли кошти для ремонту даху та фасаду. Тепер ініціативна група подалася на обласну навчальну програму, де здобуває досвід для розвитку цього простору.

Крок до більшого

До початку навчальної програми Київського Діалогу на Львівщині у Червонограді вже існував громадський бюджет. Тож команда міста сконцентрувалася на впровадженні іншого інструменту. Червоноградським владі та громаді бракувало сервісу для легкої, впорядкованої та стабільної комунікації одне з одним. Тому тут вирішили створити електронний кабінет жителя — сервіс «Е-ПРИЙМАЛЬНЯ». За його допомогою громадяни могли б оперативно дізнаватися важливу для себе інформацію та створювати запити на рішення чи послуги до конкретних посадовців місцевого самоврядування.

Незважаючи на те, що ідея електронного кабінету жителя давно зріла в працівників міської ради Червонограда, там не знали, як правильно облаштувати сервіс й узгодити його зміст та функції з громадою. Водночас у рік, коли червоноградська команда подалася на навчання Київського Діалогу, у місті почали реалізацію Антикорупційної ініціативи ЄС. Впровадження електронного кабінету жителя представники міської ради планували включити в цей проєкт. Відповідно, їм було потрібно чітко прописати процедуру запровадження та цілі сервісу. Із цим їм допомогли організатори навчальної програми Київського Діалогу.

Трускавець мав успішний досвід, коли одна з міських громадських організацій виграла кошти для реалізації проєкту від Українського культурного фонду. Тож команда міста за допомогою навчальної програми Київського Діалогу вирішила створити локальний конкурс проєктів громадських організацій. За консультацією організаторів ініціативна група відмовилася від цієї ідеї. Оскільки загалом у місті мала кількість громадських організацій, цей конкурс міг би перетворитися на змагання одних і тих же осіб.

Тому учасники з Трускавця внесли зміни до бюджету громадських ініціатив (громадського бюджету) міста, щоб зробити його ефективнішим. Вони провели публічні обговорення, спростили процедуру подання проєктів, водночас попередивши заявки на ремонт шкіл, передбачили інформаційну кампанію про конкурс та організували навчання для жителів міст, які хотіли б взяти участь. Також вони залучили громаду до написання заявок на Конкурс обласних мікропроєктів від Львівської обласної ради.

Зрештою ця команда подала заявку на конкурс мініґрантів Київського Діалогу. Вони планували створити публічний простір в одному із житлових масивів. Для цього необхідно було провести опитування жителів та громадські обговорення, визначити потреби в облаштуванні території та презентувати результати. Також проєкт передбачав комплексне планування території, геодезичну зйомку перепадів висот, ситуаційний план з нанесенням підземних комунікацій та розробку ландшафтного дизайну. Кошти для цього команда отримала, потрапивши до числа переможців конкурсу мініґрантів.

Для Великих Мостів тема інструментів участі жителів у роботі місцевого самоврядування загалом і громадського бюджету зокрема була новою. У місті трохи більше 6 тисяч населення. До 2017 року місто мало статус районного, а після — стало центром об’єднаної територіальної громади. Перед стартом навчальної програми Київського Діалогу тут було зареєстровано лише 5 громадських об’єднань.

– Хотілося б трохи розвинути громадянське суспільство у нашому містечку. Участь у програмі Київського Діалогу дала змогу підучитися цьому. Ми обрали громадський бюджет для запровадження. Суспільство повинно мати більше можливостей упливати на розподіл коштів у місті, які воно надає, — пояснює заступник міського голови Великих Мостів Роман Мармаш.

За його словами, представники великомостівської команди завдяки навчанню зрозуміли, що́ таке громадський бюджет взагалі. Уявлення самого Романа Мармаша про це було інакшим: раніше він гадав, що реалізувати проєкти мають у співфінансуванні з їхніми авторами. Виявилося, що всі витрати має забезпечити міський бюджет — який і так наповнюють жителі, а громада визначає, куди ці кошти спрямувати.

У Великих Мостах провели опитування про майбутній громадський бюджет, у якому взяли участь приблизно 200 осіб. Міська рада за участі команди навчальної програми розробила Положення про конкурс. У документі також передбачили можливість участі та реалізації проєктів громадського бюджету в селах ОТГ. Його винесли на сесію міської ради, але через опозицію деяких депутатів досі не проголосували. Подання проєктів, голосування за них і реалізацію відклали до остаточного рішення.

Незважаючи на простій з утіленням основної ідеї, Роман Мармаш відзначає уплив навчальної програми Київського Діалогу на Великі Мости:

— Участь у навчанні взяли і працівники міської ради, і представники невеликого громадського сектору, і підприємці, і освітяни. Вдалося не тільки створити команду, що поїхала б на тренінг Київського Діалогу. З’явилася група однодумців, яка переживає за громадський бюджет. Тепер ми частіше спілкуємося один з одним, є порозуміння у питаннях, в яких взагалі не йдеться про громадський бюджет. Я б не сказав, що завдяки Київському Діалогу з’явилася постійна команда. Але ця група однодумців може стати основою громадської організації — або й чогось більшого.

Кожне із міст-учасників перебуває на різних етапах запровадження бажаних інструментів громадської участі. Але в кожному випадку цей процес дав поштовх суспільним ініціативам в інших сферах. Водночас Станіслав Безушко каже, що для нього важливо, щоби команди довели заплановані рішення до якомога досконалішої форми, аби в майбутньому вони працювали без збоїв. Для цього 2020 року координатори Київського Діалогу із Львівщини також обрали тему інструментів громадської участі для нової навчальної програми. До тренінгів знову запросили команди Борислава, Великих Мостів, Трускавця і Червонограда.

Чи не краще було б попрацювати над запровадженням нових інструментів в інших містах області? Можливо. Але якість громадської участі у містах визначає не кількість Положень чи сервісів. Її визначає сталість суспільних ініціатив і готовність влади їх підтримувати. Поки інструменти громадської участі не змушують керівництво і громади містечок запроваджувати щось разом, переносити їхні практики до інших не має сенсу.