Хто стоїть за антисоросівською кампанією в Україні і в чому полягає її мета?

В Україні частішають медіа-атаки на американського інвестора і філантропа Джорджа Сороса.

Методи нагадують уже випробувані сценарії в Росії, Польщі й Угорщині. Так хто ж за цим стоїть? Мішенню цієї риторики є не стільки сам мільярдер Джордж Сорос, скільки прозахідний курс України.

28 лютого українські телеглядачі стали свідками масштабної телевізійної дискредитаційної кампанії. Упродовж цілого дня телеканал ZIK транслював "телемарафон" під назвою „Тхне Соросом”. Передача була спрямована проти американського філантропа та інвестора Джорджа Сороса, фонд якого - Open Society Foundation - зі своєю українською філією - Міжнародним фондом "Відродження" (International Renaissance Foundation, IRF) працює в Україні з 1990 року. Відтоді фонд видав понад 230 мільйонів доларів на підтримку демократії в Україні. У 2008 році МФВ став партнером Київського Діалогу в Україні.

Основний меседж телемарафону на каналі ZIK був цілком однозначний: Джордж Сорос хоче зруйнувати Україну. Мовляв, це він спричинив і профінансував обидві революції в Україні 2004 і 2014 років. Він зробив президентом Петра Порошенка. Його агенти й агентки і досі сидять у парламенті й уряді. Зловісним голосом ведучий повідомляє, що прем'єр-міністр України (тепер уже колишній) Олексій Гончарук вважається високопоставленим агентом Сороса. У телепередачі його називають "соросятком" і перелічують імена українських політиків (зокрема Яресько, Абромавичус, Новосад, Мілованов) , які нібито діяли в інтересах Сороса, - усе це без доказів, змовницьким тоном. Альтернативних думок у передачі не представлено. Гість студії ZIK Сергій Коротких підводить підсумок: „Сорос хоче привласнити не лише ресурси України, але і її душу, її ментальність. Він хоче легітимізувати ЛГБТ і запровадити гомосексуальне навчання в школах. Він лобіює тут закон про легалізацію наркотиків, руйнуючи тим самим розум нації. Він є втіленням зла."

Хто стоїть за цією кампанією? Телеканал ZIK та канали, що беруть у ній участь, зокрема  NEWSONE і 112, наближені до проросійського олігарха і політика Віктора Медведчука. Медведчук відомий в Україні як людина Путіна, російський президент - хрещений батько його доньки Дарії. На останніх парламентських виборах у липні 2019 року Медведчук зі своєю партією "Опозиційна платформа за життя" здобув 37 місць у парламенті. 

Модель, за якою Джорджа Сороса цькують в Україні дуже нагадує вже випробувані методи з Росії. У 2015 році заснований Джорджем Соросом "Open Society Institute” став там першою "небажаною" організацією. 

Однак в Росії антисоросівська кампанія виходила безпосередньо з Кремля, в той час, як в Україні нею керують, очевидно, у медведчуківському оточенні. Але навіть якщо кампанія служить політичним інтересам Медведчука, який намагається запропонувати своїм виборцям альтернативу, чи то пак справжню політичну опозицію, процес цей викликає занепокоєння. Адже її властивою мішенню як в Росії,  так і в Україні є не стільки  сама особа Джорджа Сороса, скільки критичне громадянське суспільство загалом. Його в рамках кампанії називають "керованим ззовні", таким, що перебуває під впливом Заходу, контрольованим і дискредитованим ним. Крім того, кампанію підтримують і користають з неї представники старих еліт з оточення колишнього президента Віктора Януковича, тобто люди, що сподіваються повернутись у політику, а також олігарх Ігор Коломойський.

Риторика кампанії сильно нагадує й антисоросівські атаки в Угорщині, де прем'єр-міністр Віктор Орбан під час передвиборчої боротьби  2018  року називав опозицію "найманцями Сороса". Під тиском уряду Орбана фінансований Джорджем Соросом Центрально-Європейський університет (Central European University, CEU) був змушений переїхати  2019 року з Будапешта до Відня. Угорський уряд стверджував, нібито Сорос разом із тодішнім президентом Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером сприяв нелегальній міграції до ЄС. 

Вільфрід Їльґе, асоційований експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP), коментує українську антисоросівську кампанію наступним чином: "Властива небезпека цієї дезінформації в Україні полягає в тому, що через неї поширюються антизахідні упередження та авторитарно-популістичні тенденції. Вони - приховано чи відкрито - ставлять під питання співпрацю з західними, зокрема європейськими партнерами. А ще вони також інколи бувають спрямовані проти - на думку цих критиків - нібито занадто керованих "ззовні", тобто "з Заходу" вільних засобів масової інформації та частин громадянського суспільства, які вимагають реформ у сфері правової держави та боротьби з корупцією." 

Антизахідну й антиліберальну пропаганду роздмухують не лише проросійські сили, але й олігархічні групи впливу в урядовій більшості, які у випадку послідовного подолання корупції мають підстави побоюватися за свої здобуті завдяки корупційним механізмам статки. Так депутат Ігор Палиця (із близької до олігарха Коломойського групи "За майбутнє") вимагав від нового очільника уряду Дениса Шмигаля "не шукати щастя за кордоном" і "не ставати на коліна перед іноземними фондами, перед МФВ і різними радниками". 

„Подібні тенденції можна було помітити і під час публічних дебатів довкола переформатування уряду у виступах представників інших партій, наприклад, партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. Люди з урядових кіл також висловлювались щодо співпраці з МФВ неоднозначно. А ще не можна виключати і того, що ця пропаганда теж вплинула на процес формування нового уряду, тим паче що президент Володимир Зеленський, приймаючи рішення, часто орієнтується на настрої та опитування,"- вважає експерт Їльґе. 

4 березня з нагоди призначення нового уряду Зеленський виголосив у парламенті промову, яка примусила уважно прислухатись. Він стверджував, що, мовляв, "при всій вдячності й повазі до іноземних партнерів" українці раптом відчули себе національною меншиною у наглядових радах власних підприємств." Це сигналізує про підозрілу зміну риторики, що має на думці, буцім співпраця із Заходом іде незадовільно і може бути скорочена. Щоправда, це ще не обов'язково означає початок зміни напрямку у бік Росії, але менш інтенсивну співпрацю з Заходом та послаблення реформ, зокрема тих, які мали би створити умови для поступового позбавлення влади неформальних олігархічних кіл. Це могло б зробити Україну знову відкритішою для шкідливих впливів з боку Росії,"- коментує Їльґе. 

Директор Міжнародного фонду "Відродження" в Україні Олександр Сушко також вважає, що кампанія спрямована не лише на виборців, але й на президента Зеленського та його оточення, які все ще "вагаються між прозахідною, радше ізоляціоністською та проросійською позиціями." 

На запит МФВ українська Комісія з журналістської етики (КЖЕ) проаналізувала телемарафон на ZIKу й ідентифікувала низку порушень журналістських принципів. Як показав аналіз, передача ґрунтувалася суто на припущеннях та оціночних судженнях, не підкріплених фактами. 

Телевізійники застосували класичні засоби пропаганди: за допомогою кліше, узагальнень та припущень створювалась реальність, у якій без конкретних прикладів і фактичних доказів формувалось враження, нібито Україною керують з-за кордону. Так, наприклад, під час передачі ведучі просять гостей назвати прізвища людей, які буцім є агентами Сороса. Протести й заперечення  не приймаються. Натомість ведучі практично ні разу не ставлять під сумнів жодного кліше.

КЖЕ у своєму аналітичному дослідженні дійшла висновку, що телемарафон від 28.2.2020 р. порушив правила професійної журналістської етики. Проте комісія може лише висловлювати  рекомендації. Чи заплатить телеканал за цю дезінформацію штраф, чи за першим разом усе обмежиться тільки попередженням, вирішить незабаром Національна рада з питань телебачення. 

Це вже не вперше Міжнародний фонд "Відродження" в Україні зазнає нападів. На початку 2000-х років проти фонду намагалась боротися комуністична партія, а 2013 року було навіть розслідування через нібито втручання фонду у внутрішні справи України, ініційоване людьми з оточення тодішнього президента Віктора Януковича.

Олександр Сушко побоюється, що переважно негативні сюжети у ЗМІ в середньотерміновій перспективі можуть завдати Міжнародному фонду "Відродження" відчутної шкоди. Негативний імідж організації поширюють і в соціальних мережах. Крім того, в найгіршому випадку може статися й таке, що проти фонду та його партнерів  - представників громадянського суспільства розпочнеться слідство.