News

 

Звіти з робочих групи Конференції "Україна перед виборами 2019 року – Регіони у фокусі"

Фото: Kyiv Dialogue

В першій робочій групі брали участь 5 доповідачів і модераторка Беате Апельт, керівниця Представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україні та Білорусі.  

Темою обговорення робочої групи «Виборча кампанія та діячі, які тримають курс на реформи» стали «нові демократичні партії» та їхня участь у майбутніх виборах. Були підняті питання як саме вони працюють, чи готові якісно змінювати українську політику, як справляються з викликами, і як їм можуть допомогти європейські партнери України.

Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, зазначив, що цих «нових гравців» зовсім мало і зосередився на тих факторах, які заважають їхній появі. По-перше, це законодавчі перепони. Наприклад, можливість називати партії іменем їхніх «вождів» або відсутність заборони на політичну рекламу. По-друге, це бідність: щонайменше 30% населення живуть на межі бідності, яка означає політичну деградацію, бо вибори для них – лише нагода щось заробити. По-третє, олігархічні партії, які нині формують політику, не дають можливості дискутувати про стратегії під час виборів. Саме тому була створена «Виборча рада UA»*, де формуються змістовні питання, відповіді на які слід питати у політиків.

Фото: Kyiv Dialogue

Роман Романюк, журналіст, «Українська Правда» зазначив, що «малі партії» не зможуть конкурувати на президентських та парламентських виборах, тому їм слід сконцентруватися на місцевих. Але вони мусять бути максимально конкретними на місцях, а не транслювати загальноукраїнські тези. Також Роман закликав більше працювати в Інтернет і соцмережах і підтримувати незалежних регіональних журналістів, яким надзвичайно важко виживати. Адже ситуація зі свободою слова на місцевому рівні, за словами журналіста, дуже погана.

Станіслав Безушко, координатор КИЇВСЬКОГО ДІАЛОГУ в Західному регіоні, зачепив проблему «вигорання» серед активістів, які пішли у місцеву політику. «Коли ти громадський активіст – ти «хороший». А як тільки ти стаєш політиком, ти відразу стаєш «поганим». І багато хто не витримав цього і пішов [з політики].» Окрім того, він зазначив, що поєднувати різні ролі, і активіста, і держслужбовця, і члена політичної партії, дуже важко. Також відповідаючи на питання, Станіслав розповів, що як учасник АТО відчув, як їх намагаються використати політики. Багато хто серед колишніх учасників бойових дій, за словами Станіслава, потрапив і під вплив криміналітету.

Ольга Неманежина як представниця партії «Сила Людей» розповіла, як функціонує та фінансується їхня партія. Вона зазначила, що її партія збирається взяти участь в усіх виборах. Оскільки вони усвідомлюють, що не можуть конкурувати з великими олігархічними партіями, то роблять ставку на соціальні медіа та роботу «від дверей до дверей». Окрім того, «Сила Людей» збирається перемагати за рахунок якісного таргетування та нових методів залучення людей: праймеріз, регіональні тури, залучення під конкретні проекти, робота з непопулярними темами на кшталт ринку землі. Також одна з основоположних завдань – залучення жінок до політики через «Раду жіночих ініціатив».

Фото: Kyiv Dialogue

Сюзанн Воршех, наукова співробітниця та доцентка Європейського університету Віадріна (Франкфурт-на-Одері) зазначила, що в Україні багато громадських ініціатив, в яких люди активно і успішно працюють над вирішенням конкретних проблем, наприклад, захист прав ВПО або допомога АТО. Однак дуже мало хто переходить від громадської діяльності в політичну. І цю тенденцію треба долати. Європейським партнерам слід перейти від підтримки лише виборчих процесів до розвитку механізмів деліберативної демократії (яка передбачає широку участь громадян у політичному процесі, сприяє підвищенню рівня їхньої політичної обізнаності та відповідальності) та допомагати «маленьким партіям».

 

 

Друга робоча група «Що робити з насильством - безкарність чи правова оцінка?» працювала за модерації Ґабріеле Фрайтаґ, керівниці Німецького товариства східноєвропейських студій в Берліні. Директор програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» Роман Романов говорив, про особливі умови здійснення правосуддя в умовах міжнародного конфлікту на Донбасі, виклики, перед якими стоять судді, прокурори, слідчі в Донецькій та Луганській областях, можливі формати взаємодії українського системи правосуддя із іноземними та міжнародними юрисдикціями задля подолання безкарності за міжнародні злочини. В рамках дискусії окремо було розглянуто питання розслідування актів насильства в Одесі навесні 2014 р, зокрема пожежі в Будинку профспілок. Про це детально розповіла координаторка «Групи 2 травня» Тетяна Герасимова. До критичних питань про те, як знайти порозуміння та відбудовувати довіру в суспільстві після травми, завданої насильством, звернувся, спираючись на історичний досвід, Ральф Поссекль з Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін/Бонн).

Однією з найбільших проблем конфлікту на Донбасі є безкарність, в тому числі за особливо тяжкі злочини, яка породжує нове насильство. Щодо власне Донецьку, то ситуація там характеризується атмосферою невизначеності того, який правовий режим діє на його території. На території так званих ДНР та ЛНР до мешканців де-факто застосовується право радянських часів, яке передбачає, наприклад, смертну кару. В Україні легітимність таких рішень не визнається. Водночас це застосування радянського права відображається в щоденних історіях тисяч громадян, які проживають на цих територіях. Щодо українських збройних сил, то забезпечувати контроль над злочинами у військових формуваннях, документувати їх у збройних силах України можливо і легко. Це розслідується моментально, і військові притягуються до відповідальності.

Згідно з твердженням Романа Романова, варто більше докласти зусиль для подолання неузгодженості українського законодавства із міжнародним кримінальним правом і міжнародним гуманітарним правом. Україна надала визнала тимчасову юрисдикцію Міжнародного Кримінального Суду, яка поширюється і на окуповані території. Це мужній крок української влади, нажаль інша сторона - Російська Федерація, всебічно уникає будь-якої співпраці з МКС. Офіс прокурора Міжнародного Кримінального Суду визначає ситуацію в Криму як міжнародний військовий конфлікт, отже правова оцінка подій в Криму має надаватися саме з цієї перспективи. З точки зору міжнародного гуманітарного права державна політика щодо заміщення населення окупованого півострова, призов на військову службу - є міжнародними злочинами.

Фото: KAS

 

Робоча група торкнулась і питання про покарання за злочини, вчинені під час Майдану, в першу чергу масове застосування зброї в лютому 2014 р., внаслідок чого десятки осіб загинули та сотні отримали поранення. Спочатку була спроба розслідувати вбивства індивідуально, але потім провадження були об'єднані. Отримати легітимні вироки по всіх обвинувачених особах вкрай важко, проте розгляд справ в судах триває і варто дочекатися їх завершення.

Ситуація з покаранням винних в трагедії в Одесі 2го травня 2014 р. також залишається проблемною. За словами Тетяни Герасимової, пожежа в Будинку профспілок не є подією, що стоїть окремо, а фінальним епізодом багатогодинного протистояння політичних груп, а саме прихильників федералізації України та прихильниками її єдності. Основні проблеми в розслідуванні полягають в наступному:

1. В ніч одразу після сутичок були терміново зачищені вулиці навколо місця події та знищено багато доказів. Слідчі працювали на місці трагедії лише через два тижні після самих подій. Загибель 6 людей досі не розслідувана.

2. Будинок профспілок був відкритий для вільного відвідування одразу після трагедії, а не закритий для розслідування. Це теж вплинуло на картину ситуації.

3. Розслідування подій було поділено між МВС і ГПУ. Таким чином знищено логічне поєднання подій та дійових осіб.

Cуд, який тривав 2 роки, в результаті виніс вирок 18го вересня 2017 р., який виправдовував всіх антимайданівців. Вину заарештованих не було доведено, в першу чергу, через знищення доказів та непрофесіоналізм слідчих та прокурорів. Щодо статті обвинувачення, то дії були кваліфіковані не як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та повалення конституційного ладу, а як «масові заворушення». Водночас до 2014 р. судова практика розслідування масових заворушень в Україні була дуже мала

 

Фото: KAS

Ральф Поссекль нагадав, що після обвинувачення та винесення вироків, мають відбутися наступні кроки: виправлення, примирення. Покарати абсолютно всіх винних неможливо. Але основною метою для суспільства має бути відновлення довіри. Готових рецептів для цього, які можна просто застосувати в тій чи іншій країні, запозичити їх, не існує. Кожна країна має розвивати свою систему, спираючись на світову експертизу.

Окрім того ключову роль у розбудові довіри в суспільстві має реформа інституцій (поліції, судів тощо), щоб такі помилки не повторювались, а суспільство отримало гарантії захисту. Основним завданням на даний момент має бути документація злочинів, збір даних, в той час, коли аналіз ситуації може відбуватись потім протягом поколінь.

Про вплив майбутніх виборів на правосуддя щодо вищезгаданих злочинів учасники говорили окремо. На думку Романа Романова, спроби позбавити органи правосуддя від політичного впливу поки не мали осяжних результатів. Як приклад – призначення політичної фігури на посаду Генерального прокурора України, заради чого були внесені зміни до закону. Але водночас не можна говорити про монопольний вплив якогось політика чи групи політиків в жодній інституції, натомість існують групи впливів. В самих інституціях є немало сумлінних та професійних юристів, які працюють незважаючи на політичні впливи. Тому еволюційний розвиток через посилення професійної спроможності та внутрішнього запиту на інституційну незалежність Роман Романов вважає більш реальним. 

Тетяна Герасимова стверджує, що майбутні вибори дійсно мають вплив на розгляд справ в судах, на винесення вироків, адже суди знаходяться в стані очікування того, чия сторона переможе. Наприклад, при перемозі Опозиційного Блоку в регіоні, або, навпаки, проукраїнських сил, вироки можуть різнитися. Суди ж в Одесі є під впливом міського голови Геннадія Труханова, щодо якого веде справу НАБУ. Наразі ж зрозуміло, що в Одесі ії не буде розглянуто відповідно закону, отже розгляд може бути перенесений в іншу область.

Фото: KAS

 

Дискусію в третій робочій групі «Стабілізація та можливості розвитку в Східній Україні» модерував Сєргєй Сумлєнний, керівник представництва Фонду Гайнріха Бьолля в Україні. До обговорення були залучені Ольга Алтуніна, депутатка міської рада Слов’янська та координаторrа КИЇВСЬКОГО ДІАЛОГУ в Донецькій та Луганській областях, Валентин Краснопьоров («Сильні Громади»), Фелікс Шиманський-Гаєр, координатор програми «Розширення можливостей громадянського суспільства для ненасильницької трансформації конфліктів з державними суб’єктами», Київ та Ніколаус фон Твікель, журналіст-фрілансер, Берлін.

Діяльність робочої групи характеризувало те, що дискусія була сфокусована на соціальних та економічних питаннях, а не обговорюванні проблем війни.

Вже зараз розпочинається дискурс про мирний розвиток та ревіталізацію регіонів. Донбас наразі перебуває в процесі якісної трансформації, і важливу роль в цьому відіграють саме люди, яких один з експертів назвав «архітектори систем міста»: представники бізнесу, культури, освіти, що формують спільноти. Всі спікери підкреслили, що зміни дійсно є. І саме через війну в регіон приїхало багато експертів та представників міжнародних організацій. Після 2014 року можна спостерігати сплеск створення громадських організацій і розквіт громадянського суспільства на Сході.

Обговорюючи політичний ландшафт робоча група звернула увагу на два паралельні напрями розвитку:

- розвиток вертикальних структур (органи влади та місцевого самоврядування).

- окремо виділили горизонтальний розвиток (організації громадянського суспільства, які іноді сприймаються представниками влади як конкуренти у своїх сферах).

Не оминули й найактуальнішої та болючої теми: наразі активні громадяни, що не поділяють принципів системи, зазнають загрози. Почастішали випадки залякувань і погроз для активістів в регіоні.

Разом з тим статистика показує, що у місцевих радах можна бачити 20-30% нових облич. Всі спікери погодились, що задля розвитку регіону роль активістів, що починають свій шлях з локальної політики, має зростати й отримувати підтримку. В цьому учасники робочої групи вбачають шлях до зменшення впливу місцевих корумпованих еліт.

При обговоренні економічної ситуації експерти акцентували увагу на пожвавленні економічного життя регіону, в більшості завдяки відновленню малого та середнього бізнесу. Разом з тим, місцевий бізнес не має достатньо досвіду та впевненості в тому, що можуть бути гідними експортерами. Не вистачає практики «експортного офісу», що допоможе вивчити досвід європейського бізнесу на Сході. Одним з висновків робочої групи стало те, що сама економічна ситуація та її покращення може стати мотором розвитку регіону сьогодні.

  

 

*«Виборча рада UA» є національним громадським об’єднанням, що веде свою діяльність як постійна публічно діюча інтелектуально-експертна рада, яка має на меті позапартійно вплинути на хід виборчих кампаній 2019 року та зміст політики в Україні шляхом незалежного змістовного обговорення та широкого оприлюднення експертних оцінок програм політичних партій та окремих кандидатів, їхніх команд та особистих якостей.

 

 

Go back