статті

 

Молодь у місцевій владі: успіхи й розчарування

Після Революції гідності та низки виборів до влади різних рівнів прийшло досить багато молодих людей. Дуже часто це представники громадських організацій, вчорашні активісти. Їхня діяльність складається по-різному. Десь наштовхуються на опір. Десь, навпаки, затребувані й так чи інакше реалізують своє бачення змін. Є різні приклади і серед учасників Київського Діалогу.

 

 “Якби ми були міською владою…”

“Я би насамперед запровадив у місті бюджет участі та інші інструменти місцевої демократії. Зробив би нормальний сайт міськради з різними зручними сервісами для людей, щоб могли там довідки брати, чергу в дитсадочок вести. І виробив би стратегію розвитку міста”, - каже депутат Новогродівської міськради на Донеччині, 35-річний Антон Кухлєв.

Зараз такої можливості немає, і це Антона пригнічує. “Восени 2015 року ми розуміли, що треба йти в політику, бо це відкриває нові можливості. Сподівалися більше впливати й задавати темп, рух, - каже він. - Однак нас спіткало розчарування”. Власне, нічого незвичайного для України не відбулося. “Нові обличчя” часто не можуть реалізувати своє бачення та завзяття через брак політичної волі або нерозуміння з боку “традиційних” політиків та чиновників.

Антон є також керівником громадської організації «Платформа ініціатив „MOVE“. “Через розчарування від того, що не вдавалося реалізувати свої ініціативи на рівні міськради, ми поринули в громадський рух. Створили організацію, вирішили через неї більше впливати і розвивати суспільство”, - пояснює він. На рахунку “MOVE” багато реалізованих за останні два роки проектів. Особливим для Антона є молодіжний фестиваль вуличної культури #UG_URBAN, проведений за підтримки Київського Діалогу. Він став подією для 15-тисячного щахтарського містечка. “Ми ніби в Європі побували!, - переказує емоції городян Антон. – До Новогродівки завітали молоді люди з Берліна, що були в Україні в рамках програми німецько-українських зустрічей. Центр міста перетворився на простір креативних урбаністичних ініціатив, працювала польова кухня, були майстер-класи. Скрізь українські та німецькі прапори”.

Іншими прикладами успіху молодий політик називає проведення в місті фестивалю вуличної музики, зі смішним бюджетом 2300 гривень і великою віддачею: 16 гуртів понад 6 годин грали різну музику. Також “MOVE” займається благоустроєм скверу в центр міста - розчистили, поставили нові лавки, різні ковані фігури.

“Для мене велике задоволення, коли щось рухається і змінюється, - розповідає Антон. - Я кажу своїм соратникам: дивіться, як добре ви себе проявляєте в таких маленьких речах, без ресурсів. Якби ми були владою в місті, так сам ефективно працювали би і для великих змін”.

Ідею запровадження в місті інструментів місцевої демократії молоді політики теж полишати не збираються. “Спробуємо на наступному тижні зробити резонанс навколо цього, ініціювати широкий діалог, - розповів Антон Кухлєв під час щорічної конференції “Київського діалогу”. - Підемо до міського голови. Знову говоритимемо про бюджет участі та інші сучасні інструменти місцевої демократії”.

 

Городяни потребують “землетрусу”

 “Два мікрорайони, а між ними - поле. У місті немає жодного скверу”, - описує райцентр Первомайський Харківської області Людмила Федорченко. Їй 29 років. Громадський активіст, вона водночас уже півроку працює у виконкомі міськради спеціалістом стратегічного розвитку та інвестицій. “Я за освітою архітектор. Ще при попередній владі мене попросили - “намалюй” сквер. Я зробила, от тільки тоді реалізовувати ніхто не став, - розповідає про те, як потрапила у міськраду. – Нова влада якось випадково помітила цей проект, вийшли на мене”.

Власне, зараз у Первомайському спроектований Людмилою сквер майже є. Відкрити його цього року завадили морози й сніг. Лавочки та іншу “інфраструктуру” буде встановлено вже навесні.

Людмила є також менеджером благодійної організації “ Джерело”. Активність та успішність організації відіграла роль у запрошенні її до влади.

Вона розповідає про комунальне господарство, яке з’їдає і без того незначний бюджет міста, про глибоко вкоріненні проблеми із місцевою медициною. Навіть новий сквер зроблено коштом підприємців. Але висновок для себе за ці півроку зробила досить несподіваний.

“Нам треба працювати з населенням. Щоб воно не чекало, коли хтось прийде і для них зробить, - каже Людмила. – У місті 200 дев’ятиповерхівок, але жодного ОСББ. Ми запровадили інструменти місцевої демократії, такі як бюджет участі, електронні петиції, відкрите місто, відкритий бюджет – але воно не працює. Люди не розуміють, що це, для чого і як цим можна користуватися. Не вміють взаємодіяти з владою”.

За підтримки Київського Діалогу в Первомайському якраз розпочинається проект «Точка дотику влади та громади», який і передбачає регулярне пряме спілкування між ними.

“Отож наступного року ми будемо розвивати діалог з громадою. Проводити різні тренінги, затягувати якось людей, шукати лідерів, аби ті створювати громадські організації в різних сферах”, - продовжує Людмила.

Тим часом вона вже продумала наступний крок. “Другою хвилею ми хотіли би взяти цільову аудиторію, а саме - старшокласників, - розповідає про свій новий проект. - Хочемо визначити молодіжних лідерів, які би зростали і розвивали місто”.

Первомайський уже має базу для розвитку такого руху: молодіжний хаб “Комора”, створений містом за допомоги GIZ.

А Людмила має ще багато інших ідей і планів, покликаних сколихнути Первомайський та його мешканців.

Текст: Анатолій Марциновський

Go back