статті

 

Стереотипи про Донбас руйнуються тут

Вугледар — типове для Донбасу шахтарське містечко у 57 кілометрах від Донецька. З самого заснування у 1964 році воно живе завдяки двом шахтам, які сьогодні мають назву “Південнодонбаська №1” та “Південнодонбаська №3”.

За свою коротку історію місто було селищем, районом міста Донецьк, містом районного підпорядкування. Сьогодні Вугледар зайняв найбільшу у своїй історії “адміністративну посаду” — місто обласного значення.

Місцеві мешканці розповідають, що Вугледар фактично, все своє життя був спальним районом Донецька, ці міста колись розділяли 40 хвилин громадським транспортом. Але все змінила війна.

Восени 2014 року, коли на сході України, під виглядом “народних республік” розгорталися бойові дії, великих заворушень у Вугледарі не було, епіцентром конфлікту тоді були Слов'янськ та Донецьк. Як розповідають місцеві мешканці, захоплення адміністративних будівель виглядало як “одна людина з автоматом біля місцевого будинку культури, де проводився так званий референдум”. Одразу після “голосування”, проросійські бойовики зникли, а місцевих злочинців, що допомогли агресору, згодом було затримало Службою Безпеки України. Найактивніший місцевий проросійський бойовик — Петро Гільов, втік до окупованого Криму.

Тодішній міський голова Вугледару — Ширинский Алім Мамбетович, втік до Росії одразу після втечі Віктора Януковича у лютому 2014. Його місце, згідно закону, зайняв секретар Вугледарськой міськради, який продовжив роботу до дострокових виборів, що відбувалися у жовтні 2014. Тоді перемогу здобув місцевий шахтар, самовисуванець — Кузьменко Микола, зробивши наголос у своїй передвиборчій кампанії на комунальні послуги та благоустрій

У червні 2015 у Вугледарі була введена військово-цивільна адміністрація. Її керівником був призначений Сілич Андрій Юрійович, який на чергових виборах у цьому ж році завоював місце мера набравши 41,6% голосів. Його найближчий конкурент, висуванець від партії "Опозиційний блок" Володимир Іваницький, набрав 30,61%.

Цікаво, що зазвичай на місцевих виборах, особливо у малих містах, обирають “своїх”, добре знайомих кандидатів. Часто, у містах з моноекономікою, яким є Вугледар, на посади обираються директори, менеджери, власники підриємтв або наближені до них люди. Але, зламавши шаблони, вугледарці обрали абсолютно нову для міста людину.

Величезна повага до директорів шахт була в радянський період, сьогодні ж директори змінюються частіше і не встигають "привласнити” собі владу.

Але, ситуація на шахтах різна: “Південнодонбаська №3” входила до складу державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", саме тут директори змінюються регулярно. В свою чергу, шахта “Південнодонбаська №1” має свою “групу” у міськраді — 6 депутатів від фракції “Наш Край”.

Один з прикладів громадської активності вугледарці продемонстрували восени 2017, коли вийшли на протест проти Української православної церкви московського патріархату, питання стосувалося будівництва храму УПЦ МП у центрі міста. Зараз іде судовий процес з метою скасування рішення міськради щодо виділення землі московському патріархату.

Також, Вугледар має дуже рідкісну ситуацію з ОСББ — 99% міста вже зареєстрували “Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків”, 86 будинків з 87. Мешканці самі почали організовуватися ще на початку 2000-х. Нещодавно тут святкували масляну, захід був організований місцевими мешканцями за допомогою міськради, разом з сусіднім селом, яке планує увійти то складу майбутньой об’єднанной територіальної громади.  

Одне з перших, що кидається в очі у Вугледарі — абсолютна більшість вивісок магазинів та реклами, українською. Все тому, що місто прийняло участь в обласному конкурсі з українізації та виграло 10 млн. гривень.

 

Прикладом системної роботи з покращення міста є створення "Агенції розвитку Вугледара".

Команда Агенції почала створюватись у 2014 році на хвилі проукраїнської активності в місті і намагалися увійти у склад громадської ради при виконавчому комітеті. Один з активістів — Олег Савін, після перемоги на виборах Андрія Сілича, отримав посаду заступника міського голови. Згодом, за ініціативою Олега Савіна, міськрада та активні місцеві мешканці пройшла навчання у проекті "Школа мерів". Там вони розробили “Стратегію розвитку” — Вугледар, населення якого складає приблизно 15 тис. мешканців, посів друге місце, відразу після півмільйонного Маріуполя. Після цього постало питання реалізації стратегії, навколо неї і була утворена команда, а потім і структура — “Агенція розвитку Вугледара", як провайдер стратегії міста. “АРВ” спеціально створена так, щоб не залежити від бюджету міської ради, а навпаки залучати кошти у місто” — каже керівник Агенції Федір Сорокін. 

“АРВ” має чотири співзасновника: Вугледарська міська рада, “Коледж донецької академії управління” (місцевий Вищий навчальний заклад),  Агенція “Спільні зусилля” (яка проводить “Школу мерів”) та “Агенція з Розвитку Економічної Активності” з міста Дніпро, яка надає методичну та організаціїну допомогу.

Надважливо те, що у “Агенцій розвитку Вугледара” та у місцевой влади є розуміння, що шахти — це не надовго. Головна ідея “Стратегії розвитку” — Вугледар як зразок успішного переходу від моноекономічної вугільної залежності, до сучасного міста з багатогранною економікою.

Альтернативний напрямок — сільськогосподарська продукція, її переробка та транспортування. Все це — в рамках об’єднанної територіальної громади. За планом, після створення ОТГ населення зросте з 15 до майже 40 тис, за рахунок приєднання сіл.

Вугледар — місто обласного значення, в рамках ОТГ до нього мають приєднатися села Мар'їнського і Волноваського району, для цього потрібно змінити кордони районів але, таке рішення може прийняти лише Верховна Рада України, до того ж, деякі населені пункти знаходяться в сірій зоні, вибори там проводити неможливо.

Зараз Вугледар чекає прийняття змін до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" №6466, які дозволять селам приєднатися до міст обласного значення.

Текст: Владислав Зайцев,
координатор Київського Діалогу в Маріуполі
 

 

Go back