статті

 

Творці позитиву та добрих емоцій: як вони працюють у Бердянську та Червонограді

В Україні не бракує негативу і стресу: війна, внутрішні політичні проблеми, зростання вартості життя. Людям дуже потрібні позитивні та креативні події, гарні емоції.

Вони є. Тому що є активісти та ентузіасти, які хочуть і можуть створювати такі проекти. Київським Діалог щасливий співпрацювати та долучатись до таких ініціатив!

 

”Равлик”, народжений в антикафе

Потяги з Києва до Бердянська курсують приблизно до середини вересня – із завершенням курортного сезону сполучення припиняється. Приблизно в цей же час у місті відбувається анімаційний фестиваль “Равлик”.

“Дуже боїмося, що наступного року потяги зі столиці припинять ходити ще до фестивалю, – каже його програмний директор Алла Мельничук. Тоді нашим гостям із Києва доведеться їхати з пересадкою в Запоріжжі, а дорога автобусом не дуже добра. Серед гостей є люди поважного віку, та й апаратуру треба везти”.

Ще два роки тому Алла не переймалася проблемою залізничного сполучення – бо “Равлика” не було. Тепер вона мріє, аби потяги курсували до Бердянська цілий рік. І щоб люди приїздили до міста не лише задля морського відпочинку, а й на такі от заходи, як анімаційний фестиваль.

Раніше він теж був мрією. “Дитяча мрія кількох членів нашої команди - створити власний мультфільм”, – додає Алла. Від перших майстерень з анімації для підлітків – до трьох днів із трьома десятками заходів і сотнями учасників та відвідувачів у вересні цього року. Лише за кілька років “Равлик” зробив карколомну кар’єру.

Алла Мельничук є також програмним директором антикафе “Час Є” – там народжуються нові ідеї та проекти. Там виник “Равлик”. Алла може довго розповідати про своє дітище. “Це не зовсім класичний фестиваль. У нас немає переможців, яких нагороджуємо. Наша “фестивальність” полягає в тому, аби учасники зробили власний мультфільм - і це вже їхня перемога, – каже вона. – Перша майстерня була для підлітків, але вже на другій до нас долучилися ветерани АТО, а на третій підлітки з першої майстерні привели своїх батьків. Ми зрозуміли, що не тільки молоді, а й дорослим важливо та цікаво висловитися через створення мультфільму. Замість них говорить пластиліновий чи намальований герой”.

Студія мультиплікації “Кабачок” із Бахмута створила мультфільм, автори приїхали показати його і навчитися робити краще. Студія Toon Fox з Харкова має цікавий досвід у роботі з дітьми з інвалідністю і поділилася ним у Бердянську. Українська Гельсінська спілка допомогла місцевим школярам створити мультик про права людини на прикладі їхніх однолітків із Донецької області, які позбулися цього права через руйнування їхніх шкіл.

Це все штрихи з останнього фестивалю “Равлик”.

Завдяки допомозі Київського Діалогу та іншим донорам він безкоштовний для відвідувачів. Алла каже, що в перспективі хотіли би запровадити квитки, принаймні на символічну суму. “Для нас це було би певним соцопитуванням – наскільки це потрібно людям”, – каже Алла.

За оцінками організаторів, участь в останньому фестивалі взяли близько 300 людей. Візуально виглядає, що таки потрібно.

 

«Месія» Генделя для шахтарського міста

Шахтарський Червоноград на Львівщині – за 1300 км від курортного Бердянська. Інша сторона України.

“Аудиторія маленька, 100 чоловік – це максимум. Але всі, хто приїздив, дивувалися, що зал повний. І це у невеликому у шахтарському місті”, – розповідає Світлана Бордун про фестиваль, створений нею. Він називається “Музика палацу Потоцьких”.

Світлана – керівник Фундації розвитку Червонограда. Має музичну та театральну освіту. Тривалий час жила в Києві, але п’ять років тому обставини змусили повернутися до рідного міста.

“Я приїхала до Червонограда і стикнулася з тим, що...непотрібна, – згадує Світлана. – Забагато компетенції, знань. Була розбещена Києвом і звикла, що коли ти маєш знання та вміння, то можеш вибирати, чим займатися. А в маленькому місті такого немає. Отже, мені довелося придумати собі роботу”.

У місцевому палаці Потоцьких – рідкісна для України чудова акустика. Світлана привозила на концерти знайомих із Києва, вивчила ринок музичних колективів Львова. “Які мені подобалися формати – такі й привозила. Як хотіла, так і бавилася”, – весело розповідає про той досвід.

Але ще була мрія - щоб у Червонограді зазвучав симфонічний оркестр, і щоб на його концерті був аншлаг. І це сталося у січні 2017 року, коли Світлана організувала Різдвяний дитячий музичний табір Music Camp Червоноград. Вдалося залучити бізнес, владу та громадські організації табору. Акція вражає, навіть коли про неї лише слухати.

Шість днів. 160 підлітків з Червонограда та навколишніх містечок та сіл. Протягом п’яти днів діти змогли освоїти ази гри на двох інструментах. Вивчили репертуар годинного концерту декількома мовами та заспівали в супроводі львівського професійного симфонічного оркестру Leopolis. Був переповнений зал Народного дому Червонограда. Серед іншого, звучала ораторія «Месія» Генделя українською мовою.

“Я хочу зробити Червоноград зручним для себе містом, – каже Світлана Бордун. – Намагаюся притягнути те, що мені цікаво, красиво, приємно - щоб це було тут”.

Нині вона на грант Київського Діалогу реалізує проект “Кристинопіль-Червоноград: історичний код міста”. Він про культурну та історичну спадщину. 15 пам’ятних та цікавих з історичної точки зору місць будуть обладнані табличками з QR-кодами, аби кожен міг легко та швидко отримати про них інформацію.

“Спочатку провели фокус-групи, аби самі червоноградці визначили, які саме місця є для них історико-культурно спадщиною. Хочемо цим проектом показати, що у міста є історичне минуле, і воно немаленьке – це не лише палац Потоцьких. По цих QR-кодах будемо проводити екскурсії”, – розповідає Світлана.

“Громадяни Червонограда!” – так зверталася вона до публіки на концертах у палаці Потоцьких. Це зверення перешло і в інші проекти. Щоб усі усвідомили, що вони також є творцями мистецького простору свого міста.

 

Текст: Анатолій Марциновський

Зображення: таблиці з QR-кодами пам'яток Червонограду

Go back