5-ТА РІЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ КИЇВСЬКОГО ДІАЛОГУ

„Green New Deal“ по-українськи? Роль Німеччини та України в сучасній європейській енергетичній політиці

Берлін

27 – 28 квітня 2010

Фонд ім. Генріха Бьолля, 
Шуманнштрассе 8, 10117, Берлін 

Відгуки в ЗМІ

Голос України, 04.05.2010
"Експерти: тарифи на газ...

Росбалт Украина, 04.05.2010
"Модернизацию ЖКХ...

Німецька хвиля, 30.04.2010
"Эксперты развеяли миф о...

Німецька хвиля, 29.04.2010
"Експерти розвіюють міф...

Урядовий кур’єр, 29.04.2010

В зв’язку з виборами до Бундестаґу та Президентськими виборами в Україні, П’яті Київські діалоги відбулися у квітні 2010 року, хоча були заплановані на осінь 2009 р.

В пам'ять про Чорнобильську катастрофу конференція проходила 27 та 28 квітня 2010 року на тему «Green New Deal по-українськи? Роль Німеччини та України в сучасній європейській енергетичній політиці» у столиці Німеччини Берліні у приміщенні фонду ім. Гайнріха Бьолля.

Енергетичний сектор України тісно пов'язаний з енергетикою Європейського Союзу та Росії, і тому будь-які політичні рішення у цій галузі незалежно від того, де вони прийняті, впливають на ситуацію інших учасників системи. З одного боку, Україна є транзитером російського газу для ЄС, 80% газу до Європи потрапляє через українські газопроводи. Під час останнього газового конфлікту між Росією та Україною, ця монополізація виявилася вкрай контрапродуктивною для європейської енергетичної безпеки. З іншого боку, диверсифікація шляхів постачання газу (проекти Північний Потік, Південний Потік, Набукко) може підвищити політичну вразливість України, вважають деякі критики. Україна розраховує на подальше використання атомної енергії і в перспективі на її експорт, але після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції, цілком очевидно, що наслідки використання цієї технології впливають на всю Європу. А використання вугілля для виробництва струму та неефективне використання енергії негативно впливають на клімат у глобальному масштабі. Як слід оцінювати ці взаємозв’язки, які варіанти існують?

Референти

Сергій Божко

Народився у 1958 р. у Києві. Студіював у Київській Політехніці. З 1982 по 1993 р. працював в Київському Інституті наукових досліджень та проектів «Енергія проект». Брав участь у розробці проектів побудови атомних електростанцій в Угорщині, Україні, Болгарії та Росії. З 1993 р. працює в Державному комітеті ядерного регулювання на різних посадах. З 2005 р. – заступник Голови Держатомрегулювання України. Завдання Держатомрегулювання України – встановлювати критерії, вимоги та умови для безпеки атомної енергетики, видавати ліцензії та контролювати, чи дотримується законодавство, норми та стандарти атомної та радіаційної безпеки.

Валерій Боровик

Народився у 1972 р. в Прилуках, вивчав право в Чернігівському Правничому коледжі та фінансовий менеджмент в Міжнародному Інституті Менеджменту у Києві. З 1994 по 1998 р. - директор компанії „Яппі Лімітед“, яка у 1997 р. стала членом асоціації «Екоматнафтоназ». З 1998 р. – віцепрезидент «Екоматнафтогазу». З 2002 р. - президент благодійного фонду «Віра», який допомагає соціально незахищеним верствам населення. З 2006 р. – співзасновник та голова правління альянсу «Нова енергія України», який займається питаннями енергозбереження та енергоефективності.

Ґюнтер Бурґер

Народився у 1958 р. у Фрайбурзі. Студіював державне управління в Келі, у 1981 р. отримав диплом фахівця-економіста з управління. Працював заступником керівника організаційного відділу міста Фрайбурґа, керував службою Обербургомістра, з 2008 р. – керівник реферату «Міжнародні зв’язки». Двадцять п’ять років співпраці з містами-побратимами, у тому числі розбудова співпраці зі Львовом. З 1999 р. бере участь у створенні міжнародної мережі міст та співпраці на тему відновлювальних енергій. Співорганізатор міжнародної серії конгресів „Local Renewables“ для регіональних політиків та комунальних спеціалістів.

Андрій Веселовський

Народився 28 липня 1951 р. у Львові, навчався на факультеті іноземних мов Національного Університету ім. Т. Шевченка у Києві. З 1974 по 1986 р. працював журналістом та перекладачем, з 1986 р. – у Міністерстві закордонних справ України. З 1997 по 2001 р. - начальник Управління політичного аналізу і планування МЗС України. З 2001 по 2005 р. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Арабській Республіці Єгипет (Республіка Кенія та Республіка Судан за сумісництвом). Після повернення в Україну, з серпня по грудень 2005 р. був Директором Політичного департаменту МЗС, з грудня 2005 р. - заступником Міністра закордонних справ України. З 2008 р . – представник України при Європейському Союзі.

Ребекка Гармс

Народилася у 1956 р. в Гамброку коло Ульцену; студіювала лісовідновлення та лісорозведення. У 1997 р. була співзасновницею громадянського руху проти захоронення у Ґорлебені атомних відходів. у 1984 р. стала асистентом Ундіни фон Блоттніц в Європейському парламенті. З 1988 по 1994 р. у співпраці з Вендлендським Кінокооперативом брала участь у продукції цілої серії документальних фільмів. У 1994 р. кандидувала до Ляндтаґу у федеральній землі Нижня Саксонія, у 1998 р. очолила там фракцію. Найважливішою для неї завжди була тема енергетичної політики. Свою лінію за використання відновлювальних енергій, за ефективне використання енергії та проти ренесансу атомної енергії, Ребекка Гармс з 2004 р. продовжує проводити в Європарламенті, в Комісії з питань індустрії, досліджень та енергії. Вона – член Комітету з питань парламентської співпраці між Україною та ЄС та заступник Комітету з питань охорони навколишнього середовища. Ребекка Гармс – член політради Альянс 90/Партія Зелених, разом з Даніелем Кон-Бендітом – співголова фракції Зелених/Європейський вільний альянс в Європейському парламенті.

Георгій Гелетуха

Народився у 1963 р., студіював машинобудування в Московському Державному Технічному Університеті. Один з провідних українських експертів з використання біомаси та широкого впровадження відновлюваних енергетичних носіїв. З 1998 р. – директор науково-технічного центру «Біомаса», фахівець у галузі нових технологій виробництва біоенергії. Паралельно вже 15 років завідує відділом Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України. Зараз очолює відділ біоенергії та займається розробкою технології її виробництва. Має великий досвід у розробці регіональних та спеціалізованих програм енергоефективності, відновлювальних енергій та централізованого теплопостачання. Брав участь у розробці енергетичної стратегії України на період до 2030 р.

Єлєна Гоффманн

Народилася у 1947 р. у Москві, вивчала технологію напівпровідників в Московському Інституті енергетики. У 1971 р. отримала диплом з електротехніки. З 1994 по 2005 р. була депутатом Бундестаґу від Соціал-демократичної партії. На посаді Голови Німецько-Української Парламентської Групи та у складі Німецької Делегації ради Європи та Західноєвропейського Союзу займалася сферою економіки та зовнішньої політики, передовсім в Росії та Україні. З листопада 2006 р. до виборів 30.09.2007 р. була радником Голови Верховної Ради Олександра Мороза. Має консалтингову фірму EUC European Ukrainian Consulting. Сьогодні вона президент Федеральної Спілки німецьких Підприємців в Україні, а також Почесний Консул України в Німеччині.

Михайло Гончар

Розпочав кар’єру у 1994 р. в РНБО, де очолював дослідницьку групу та був керівником. З 2001 по 2006 р. працював радником, головою Правління та заступником голови Правління ВАТ «Укртранснафта» . З 2006 р. – директор енергетичних програм центру «Номос». З 2008 р. – президент центру глобальних досліджень «Стратегія ХХІ» у Києві. У 2007-2009 рр. очолював експертну групу у проекті «Нафтогазовий сектор української економіки: прозорі схеми та прибутки». Експерт в галузі національної та міжнародної безпеки, енергетичної безпеки та інфраструктури вуглеводнів.

Гайке Дьорренбехер

народилася у 1966 р. в Нюрнберзі; студіювала політичні науки, історію та славістику у Берлінському Вільному університеті. Викладала в Європейській Академії Берліна, була науковим співробітником Німецького Товариства Зовнішньої політики, заступником директора Європейської Академії Берліна, директором Німецького Товариства Східної Європи. З 2009 р. керує представництвом фундації Фрідріха Науманна у Києві.

Вільфрід Їлґе

Народився 6 квітня 1970 р.; з 1990 по 1996 р. студіював історію східної Європи, славістику та економіку в Майнці. З вересня 2001 р. – науковий співробітник Центру гуманітарних досліджень історії та культури Центральної та Східної Європи при університеті Ляйпціґа (GWZO). В рамках проекту GWZO «Візуальна та історична культура в центральній та східній Європі у процесі державної та суспільної модернізації після 1918 р.» (керівник - проф., д-р Стефан Трьобст), займається державною символікою, процесом формування нації та культурою пам’яті в Україні 20 ст. Багато років жив та працював в Україні. Опублікував численні статті на тему сучасної історії, політики, націє творення, культури пам’яті. Спектр наукових досліджень: історична політика та політика ідентичності; формування національної ідентичності та регіональна політична та колективна ідентичність в Україні; культура пам’яті в Україні та центрально-східній Європі; нація, політика та комунікація в Україні та центрально-східній Європі; німецько-українські та українсько-європейські стосунки в рамках європейського інтеграційного процесу та європейської політики сусідства; німецько-чеські та чехословацько-німецькі стосунки у 20 ст. та історія національно-неоконсервативного руху в Судетському регіоні. З 2005 р. Вільфрід Їлґе – член групи Управління німецько-української ініціативи «Київський діалог», з 2006 по 2009 р. був членом Журі німецько-українсько-польсько-білоруської програми «Партнерство для громадських ініціатив: Німеччина – Польща – Україна/Білорусь», що проводилася фондом Роберта Боша, фондом Стефана Баторія та фондом ПАУСІ.

Клавдія Кемферт

Народилася у 1968 р. у Дельменгорсті, студіювала економіку в університетах Білефельду, Ольденбурґу та Стенфорду. У 1998 р. захистила дисертацію в університеті Ольденбурґу. Займалася дослідницькою роботою у фундації Eni Enrico Mattei (FEEM) у Мілані. З 2000 по 2004 р. – молодший професор дослідницької групи в Ольденбурзі. У 2004 р. була першим молодшим професором, запрошеним до Берліна на посаду професора С-4. З 2004 по 2009 р. очолювала кафедру економіки охорони навколишнього середовища в Берлінському університеті ім. Гумбольта. З квітня 2009 р. очолює кафедру енергетики та сталого розвитку у приватному університеті Hertie School of Governance. Читала лекції в Санкт-Петербурзі, Москві та Сієні. З 2004 р. керує відділом «Енергія, транспорт, довкілля» в Німецькому Інституті Економічних Досліджень (Берлін). Входить до High Level Group on Energy, яка консультує Президента ЄК Жозе Мануеля Баррозо. Експерт Intergovernmental Panel of Climate Change (IPCC) та член Інституту Енергетики (університет Лінца) та Європейського Енергетичного Форуму (Берлін).

Анатолій Копець

Студіював математику, теоретичну механіку та право в Львівському Державному університеті ім. І. Франка. Консультант та визнаний експерт в галузі комунального менеджменту, енергоменеджменту, комунальної господарки та енергоефективності. У нього великий досвід співпраці з міжнародними НУО, такими як PADCO AG, Management Systeme International AG, Alliance to Save Energy and Énergie-Cités. Працював заступником мера Львова. Він один із засновників центру підтримки житлового будівництва в Україні, Львівського центру комунального та регіонального розвитку та асоціації «Енергоефектині міста України». Член національної експертної групи з покращення енергоефективності житлових та урядових будівель. З 2005 р. – добровільний представник Énergie-Cités в Україні. З 2007 р. - виконавчий директор асоціації «Енергоефектині міста України».

Карстен Ленк

Народився у 1963 р. в Ешвеґе, Гессен; студіював народознавство, музикознавство та романістику в Реґенсбурзі та Гамбурзі. У 1995 р. захистився в Інституті емпіричного культурознавства ім. Людвіґа Улянда в Тюбінґені. Потім - постдокторанські студії на тему "Регіональні ідентичності та політична інтеграція»" в Реґенсбурґу. З 1997 по 2004 р. був керівником центру координації обміну молоддю між Німеччиною та Чехією Тандем в Реґенсбурґу. Із вересня 2004 р. – керівник проекту в рамках програми «Порозуміння між народами в Центральній та Південно-східній Європі, СНД та Китаї» фундації Роберта Боша. Займається передовсім політикою та громадянським суспільством в країнах Центральної та Східної Європи, з огляду на історичну перспективу та актуальний розвиток, особливо, під кутом зору міжкультурної комунікації.

Ганс-Йохен Луманн

Народився у 1946 р., студіював математику, народне господарство та філософію в Гамбурзі, Базелі та Гайдельберґу. З 1974 по 1980 р. - член робочої групи Довкілля, Суспільство, Енергія при університеті Ессена. Директор Спілки німецьких науковців. У 80-х роках працював на консалтинговій фірмі Фіхтнер Інженерні Консультації, остання посада – керівник напрямку Економіка та Право. Зараз працює керівником проекту дослідницької групи з питань енергії майбутнього та мобільних структур у Вуппертальському інституті клімату, довкілля та енергії. Видає часопис «Ґайя», член кураторію Німецької фундації довкілля.

Олександр Мазурчак

Народився у 1959 р. в с. Ходорівці на Хмельниччині. Закінчив Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування та Національну Академію Державного управління. Трудову діяльність розпочав у 1976 р. робітником Кам’янець-подільського цукрового заводу. З 1982 р. – головний механік Хмельницького трикотажного об’єднання. З 1985 р. – начальник сектора держнагляду за механічними засобами вимірювання Хмельницького центру стандартизації і метрології. З 1987 р. – начальник сектора метрології, заступник начальника, з жовтня 1991 р. – начальник Кам’янець-подільського відділу Хмельницького центру стандартизації та метрології. 1997 -1998 рр. – секретар і виконуючий обов’язки міського голови Кам’янець-подільської міської ради. У 1998 р. обраний Камянець-подільським міським головою. Перебував на цій посаді десять років. На сьогоднішній день - перший заступник міністра з питань житлово-комунального господарства України.

Стефан Мойзер

Дипломований юрист, магістр. Народився у 1978 р. у Штольбергу, Райнлянд. Студіював правознавство, політологію та новітню історію в університеті Бонну та в Institut d’Etudes Politiques в Парижі. Працював спершу науковим співробітником на кафедрі публічного права Берлінського Вільного університету, потім референтом з організаційних питань фундації Фрідріха Еберта в Бонні. З 2008 р. референт Східної Європи (Російська Федерація, Україна, Білорусь) в рефераті Центральної та Східної Європи фундації Фрідріха Еберта, координує проекти у цих регіонах. На міжнародному рівні фундація Фрідріха Еберта виступає за солідарність процесу глобалізації та розвиток демократії у країнах-партнерах.

Вальтер Моссманн

Народився у 1941 р. Студіював літературознавство та політичні науки, спеціалізація країни, що розвиваються (Латинська Америка). З 1968 р. працював журналістом та автором для різних ЗМІ: радіо, кіно, телебачення, друковані ЗМІ, театр, платівки. З 1973 р. почав займатися темою екології та енергетичної політики, рішучий критик атомної індустрії та співзасновник західнонімецького руху проти будівництва атомних електростанцій (громадський рух, який охоплював всі політичні партії). З цим проектом подорожував по західній Європі, Скандинавії та Канаді. У 1992 р. новий напрям – пострадянська Україна : фільми, репортажі, есеї та проекти культурного обміну, як-от «Розмова про кордони» (1997 – 2001 рр., Франція/Німеччина та Польща/Україна), зреалізовані у співпраці з містами-побратимами Львів та Фрайбурґ та Фундацією Гайнріха Бьолля. З 2006 р. знову займається темою Чорнобиля, з ініціативи і у співпраці з депутатом Європарламенту Ребеккою Гармс.

Тобіас Мюнхмаєр

Народився у 1969 р. у Білефельді, студіював політологію та славістику у Берлінському Вільному університеті. У 1995-1996 рр. керував представництвом фундації Гайнріха Бьолля у Києві, був координатором міжнародної конференції «Уроки Чорнобиля» з нагоди 10-річчя Чорнобильської катастрофи. Згодом працював у Московському енергетичному центрі ЄС, де займався питання ефективності енергетики. У 1998 р. перейшов працювати до Ґрінпіс. Як експерт з атомної енергетики займався східною Європою. Протягом 2002 р. працював в Афганістані, де відповідав за гуманітарну допомогу та відбудову в рамках спеціального штабу. У 2003-2004 рр. був науковим співробітником депутата Бундестаґу Вінфріда Нахтвая (фракція Зелених). З 2004 р. – знову в Ґрінпіс, працює заступником Голови представництва у Берліні, відповідає за політику в галузі збереження клімату та використання енергії.

Григорій Немиря

Народився у Донецьку; студіював історію в Донецькому державному університеті, захищався в Національному Університету ім.Т.Шевченка у Києві. Працював проректором Києво-Могилянської Академії, очолював Правління Міжнародного фонду «Відродження». У першому уряді Юлії Тимошенко (січень – вересень 2005 р.) був радником з питань зовнішньої політики та європейської інтеграції. У 2006-2007 роках був заступником керівника Постійної Делегації при Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Григорій Немиря – депутат Верховної Ради від Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ) і Голова підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва. Віце-прем’єр-міністр з євроінтеграції у другому уряді Юлії Тимошенко (грудень 2007 – березень 2010). Заступник голови фракції БЮТ та радник Юлії Тимошенко із зовнішньополітичних питань. Патрон «Київських Діалогів».

Петра Опіц

Петра Опіц захищалася в галузі економіки, закінчила Московський Державний Інститут Міжнародних Відносин зі званням магістра міжнародної економіки. З 1998 по 2001 р. працювала науковим співробітником Німецького Інституту Економічних Досліджень та спершу членом, а згодом керівником «Німецької групи радників при українському уряді». Займається питаннями енергетичної політики та охорони довкілля, особливо у Східній Європі (Росія та Україна) та Центральній Азії. Була консультантом численних фірм в Росії та Україні, Азербайджані та Казахстані з питань ефективності енергетичної політики та охорони довкілля. Проводила численні дослідження, аналізи та тренінги. З 2009 р. працює менеджером та експертом консалтингової фірми DIW econ, дочірнього підприємства DIW Berlin (Німецький Інститут Економічних Досліджень), викладає в Інституті Східної Європи при Берлінському Вільному університеті.

Ґерд Розенкранц

Народився 6 квітня 1950 р. Матеріалознавець та дипломований інженер з металознавства (доктор природознавства з 1979 р.). В кінці 70-х років працював в Інституті Макса Планка з матеріалознавства у Штуттґарті. Студіював масову комунікацію та журналістику в університеті Штуттґарт Гогенгайм. Близько двадцяти років працював журналістом та автором. З 1988 по 1992 р. був редактором щоденної газети Тац (taz), з 1992 по 1999 р. – вільний журналіст, головні теми: енергія, техніка та екологія. Писав для Тац, Зюддойче Цайтунґ, Франкфуртер Рундшау, Вохе, Цайт, Шпіґель; потім до 2004 р. – п’ять років редактор столичного бюро журналу Дер Шпіґель, теми охорона довкілля та енергетична політика. З жовтня 2004 р. – керівник відділу політики та преси німецької неурядової організації Допомога довкіллю, Берлін.

Ґергард Сабатіл

Студіював в Мюнхенському університеті економічні науки та історію. З 1984 р. працює в Європейській Комісії в Брюсселі. З 1992 по 1996 р. – радник Посольства та Тимчасовий Повірений у справах Делегації Європейської Комісії у Празі та Братиславі. Потому був заступником керівника Департаменту Угорщини, Чехії та Словаччини у Брюсселі. З 1996 по 2000 р. керував Департаментом Албанії, Боснії-Герцеговини, Федеральної Республіки Югославії, Хорватії та Македонії. Перед тим як у 2004 р. очолити Представництво Європейської Комісії в Німеччині, він багато років був Послом Європейської Комісії в Норвегії та Ісландії. З 2008 р. д-р Ґергард Сабатіль працює директором Департаменту зовнішньополітичної стратегії, координації та аналізу в Брюсселі.

Кирило Савін

Pік народження - 1976. Навчання в Інституті міжнародних відносин Національного університету імені Тараса Шевченка в Києві (Україна), спеціальність – Міжнародні економічні відносини. Ступінь магістра міжнародних економічних відносин в Національному університеті імені Тараса Шевченка в червні 1998 року. Захист дисертації («Управління макетингом в банках країн Європейського Союзу (на прикладі Федеративної Республіки Німеччина)») та ступень кандидата економічних наук в Національному університеті імені Тараса Шевченка в квітні 2000 року. 1997-2000 – декілька перебувань з метою навчання та роботи над дисертаційних дослідженням в Вищій школі (FH) міста Мерзебург та в Вестфальському Вільгельм-Університеті міста Мюнстер. 06.2000-08.2001 – Німецька консультативна група з питань економіки при Уряді України/ Інститут економічних досліджень та політичних консультацій в Києві. 09.2001-02.2002 – міжнародна парламентська пректика в Німецькому Бундестазі. 01.2003-09.2007 – Посольство Німеччини в Україні, політичний відділ. З жовтня 2007 року – керівник представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні.

Володимир Саприкін

Народився у 1955 р. у Києві, закінчив Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування. Протягом 1978–1996 рр. працював в Інституті газу Національної академії наук України. Згодом був помічником Премєр-міністра України. З 1997 по 1999 р. — державний експерт Аналітичної служби Апарату РНБО України. Позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. З 1999 р. - директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова.

Олександр Тодійчук

Олександр Тодійчук був спеціальним уповноваженим України з питань Євро-Азійського нафтотранспортного коридору та президентом ВАТ «Укртранснафта». У 2005 – 2006 рр. був радником держсекретаря Президента України. З 2006 по 2008 р. - радник Мністра палива та енергетики з питань європейської інтеграції. У цей же час був координатором із питань реалізації Меморандуму Україна - ЄС у сфері енергетики в рамках програми INOGATE. З 2007 по березень 2010 р. - «Лундін-професор» Міжнародного Інституту Менеджменту у Києві з енергетики та енергоефективності, з 2008 р. – президент Київського Міжнародного енергетичного клубу „Q-Club“. З квітня 2010 – директор першого міжнародного центру «Українська складова енергетичної безпеки Європи» благодійної фундації Богдана Гаврилишина.

Юрій Урбанський

Народився у 1973 р. Закінчив навчання у Національному технічному університеті "КПІ" за спеціальністю "радіотехніка". З 1994 р. Юрій брав активну участь у діяльності Молодіжного відділення НЕЦУ, а в 1995 році був обраний його секретарем. В тому ж році Юрій залучився до програми "Організація та менеджмент для українських НУО", що здійснювалася нідерландською організацією " Milieukontakt Oost – Europa". В межах програми він брав активну участь в організації та проведенні семінарів для українських НУО, присвячених плануванню стратегії та діяльності, управлінню НУО, а також національній та міжнародній співпраці. Протягом 1997 – 2001 років Юрій брав активну участь у міжнародній кампаніі НУО проти добудови двох атомних реакторів в Україні.Член ревізійної комісії Національного екологічного центру України (НЕЦУ), Національний координатор мережі CEE Bankwatch Network в Україні.

Ґабрієлє Фрайтаґ

Народилася у 1965 р. у Ліппштадті, Вестфалія, студіювала історію Східної Європи та російську мову в університетах Франкфурта та Брістоля ( Велика Британія). З 1992 по 1995 р. працювала в «Дослідницькому центрі східної Європи» в Бремені. З 1996 по 2000 р. під час праці над дисертацію в університеті Франкфурта, часто їздила до Москви. З 2001 по 2009 р. була референтом фундації «Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє», з 2010 р. – директор «Німецького Товариства Східної Європи» в Берліні, яке є форумом для дискусій про політичний, економічний та культурний розвиток у східній Європі, ангажується у діалог між сходом та заходом.

Ральф Фюкс

Народився у 1951 р. в Еденкобені, Пфальц; студіював суспільні науки, економіку та історію, був активістом студентського руху в Гайдельберґу та Бремені, в 70-х роках належав до ліворадикальної групи. У 1982 р. вступив до партії Зелених. У 1985-1989 рр. був членом Бюрґершафту міста Бремена. У 1989 р. обійняв посаду спікера федерального правління Зелених. У 1991 р. повернувся в політику міста Бремена і став сенатором з питань розвитку міста та охорони навколишнього середовища, а також бургомістром в Бременській «коаліції світлофор». З 1996 р. Ральф Фюкс обіймає посаду Голови Правління Фундації Гайнріха Бьолля. Головні напрямки його роботи – сталий розвиток, міграція, майбутнє Європи та міжнародна політика.

Штефані Шіффер

Народилася у 1965 р. у Гайльбронні, Баден-Вюртемберґ. Студіювала славістику та історію в Тюбінґені та Мюнхені. З 1992 по 1995 р. була директоркою неурядової організації «Німецько-Російський Обмін» у місті Санкт-Петербурзі, займалася створенням мережі центрів підтримки НУО в регіонах, програмами обміну для молоді, активістів правозахисного руху та журналістів. З 1997 по 2006 р. обіймала посаду директорки неурядової організації «Німецько-Російський Обмін» у Берліні. З 2006 р. – директорка неурядової організації «Європейський Обмін» у Берліні. Член Правління Об’єднання «Права людини в Білорусії», член фундації Гайнріха Бьолля.