Моніторинг повітряної війни проти України, випуск XIX

Щомісячний дайджест «Моніторинг повітряної війни проти України» пропонує грунтовні аналізи актуальних хвиль атак і довгострокових тенденцій у російській повітряній війні проти України. Він базується на всеохопній базі даних, що з осені 2022 року фіксує кожен задокументований авіаційний удар по цивільних цілях України. Метою моніторингу є формулювання рекомендацій щодо того, як західні країни-партнери можуть краще підтримати захист України від повітряних атак росії. «Моніторинг повітряної війни проти Україні» видається «Київським діалогом» у співпраці з аналітиком Маркусом Вельшем, який збирає та аналізує інформацію, що є у вільному доступі (метод OSINT), і Фондом Конрада Аденауера.

► Коротко про головне

У липні повітряна війна Росії проти України стала значно активнішою. У регіонах було зафіксовано таку кількість днів, коли відбувалися атаки, якої досі не було жодного разу.

Загальна кількість неперехоплених вибухових зарядів у липні досягла надзвичайних масштабів. Їхня руйнівна сила зросла порівняно з попереднім місяцем більше ніж удвічі. Міста й цивільна інфраструктура зазнали значних пошкоджень. У липні внаслідок російських атак загинуло щонайменше 377 цивільних осіб (2 129 отримали поранення).

Росія суттєво змінила схему засобів повітряного нападу, які використовує під час своїх атак (strike composition). На відміну від попередніх місяців, у липні ескалація ґрунтувалася не на посиленому використанні дронів великої дальності. Хоча перехід Росії на реактивні дрони великої дальності залишається технологічним викликом для ППО України, станом на сьогодні вирішальне значення має серйозне збільшення атак крилатими ракетами при одночасному збереженні високої кількості ударів балістикою.

Для цієї пори року такий розвиток подій є нетиповим. Він може свідчити про те, що з огляду на обмежені територіальні здобутки й посилення українських повітряних ударів по військових і економічних об’єктах на території РФ Росія намагається досягти короткострокових військових і психологічних ефектів шляхом розширення стратегічної повітряної війни.

Особливо великими є збитки, завдані українській експортній інфраструктурі.

Можливо, Росія ще в серпні розпочне свою «зимову кампанію» (активні повітряні удари по енергетичній інфраструктурі). Таким чином Москва підірве реалізацію ще незавершених заходів України, спрямованих на захист критичної інфраструктури, скориставшись у такий спосіб надзвичайним дефіцитом зенітних ракет.

У липні Росія застосувала проти цивільних об’єктів України 5 237 дронів великої дальності, крилатих і балістичних ракет (у попередньому місяці їх було 5 920). Зменшення загальної кількості цих стратегічних повітряних атак пов’язане зі зменшенням кількості дронових атак. У липні російська армія використала для атак на цивільні об’єкти 4 861 дрон великої дальності (попередній місяць 5 744, -15 %). Кількість влучань під час дронових атак також продовжує зменшуватися (↗ Моніторинг, випуск XVIII). Водночас спостерігалося надзвичайне зростання кількості застосованих крилатих ракет і подальше збільшення кількості використаних балістичних ракет. Стає очевидним, що Росія адаптувала склад засобів повітряного нападу, які використовує під час своїх атак (strike composition).

Кількість застосованих російських дронів великої дальності у липні продовжує зменшуватися

Серйозне зростання кількості уражених об’єктів

У липні було задіяно стільки крилатих ракет, скільки не було з листопада 2024 року – 253 одиниці (попередній місяць 82, середньомісячний показник за 2026 рік 105). Кількість атак з використанням балістичних ракет зросла до 123 одиниць (попередній місяць 94, середньомісячний показник за 2026 рік 78). Загалом у липні було застосовано 376 засобів повітряного нападу, що стало найвищим місячним показником у повітряній війні РФ проти України з 2022 року (другий за величиною показник – 295 атак у листопаді 2024 року). З цим пов’язане серйозне зростання кількості об’єктів, пошкоджених усіма засобами повітряного нападу, що в липні склало 428 (червень 353), і це – найвищий показник за понад рік.

Значне збільшення кількості запусків крилатих ракет у липні

Якщо врахувати зниження показників перехоплення (по балістичних ракетах до 28 %, по крилатих ракетах до 68 %) і вибуховий заряд на один засіб повітряного нападу (payload), то руйнівна сила, що випливає із цього, за місяць подвоїлася і, склавши приблизно 87 000 кг неперехопленого вибухового заряду, досягла другого за величиною значення за всю історію повітряної війни (максимальний показник був зафіксований у жовтні 2025 року і становив приблизно 94 000 кг).

У 2025 році частка дронів у знищенні  об’єктів становила близько 40 %, а в липні 2026 року лише 28 %. Велике зростання загального обсягу знищених об’єктів у липні пояснюється насамперед тим, що крилаті ракети завдяки збільшенню кількості їхніх запусків і зниженню рівня перехоплень влучали у свої цілі вчетверо частіше, ніж у попередні місяці. Однак найбільшу руйнівну силу, як і раніше, мають неперехоплені балістичні ракети. Лише в березні 2024 року, який досі залишається найкритичнішим місяцем для української ППО, кількість неперехоплених і крилатих ракет була більшою, хоча тоді ще не було додаткового навантаження від дронів.

Балістичні ракети важче перехоплювати

Тривалий час однією із причин низької ефективності перехоплення балістичних ракет вважалися модифіковані траєкторії польоту (Suppressed trajectory) ракет «Іскандер-М» і «Кинджал», які мали ускладнити системам Patriot корекцію курсу. Незважаючи на ці маневри, українській армії вдалося перехопити дивовижно велику кількість ракет (↗ Моніторинг, випуск XVIII) та електронним шляхом за допомогою системи РЕБ «Ліма» настільки заглушити «вундерваффе» Путіна («Кинджал»), що вона серйозно відхилялася від влучання в цілі (↗ Моніторинг, випуск XI). Тим часом Росія значно збільшила кут нахилу кінцевого етапу польоту, ускладнивши тим самим процес перехоплення. У короткостроковій перспективі знищення виробничих компонентів залишається найефективнішим способом зменшення загрози з боку балістичних ракет (↗ Donald Hill, 4.8.2026).

Зростання проблем щодо протидії дронам

Наразі Росія застосовує проти України менше дронів і змінила схему своїх атак. Як і раніше, щомісяця відбувається три-чотири великі хвилі атак, які характеризуються насамперед масовим застосуванням балістичних і крилатих ракет (↗ Моніторинг, випуск XVIII), а дронів використовується значно менше.

Після того, як навесні 2026 року українська система протидії дронам змогла поступово підвищити показники перехоплення (↗ Моніторинг, випуск XVII), останнім часом середньомісячний показник перехоплених дронів суттєво знизився: з 90,1 % у червні до 86,8 % у липні, що призвело до 160 додаткових влучань дронів в інфраструктуру.

Зростає використання дронів «Герань-4»

Це пов’язано насамперед із тим, що російська армія дедалі частіше застосовує швидкісні дрони дальньої дії нового покоління (переважно «Герань-4»), а також гібридні літальні апарати (наполовину дрон, наполовину крилата ракета) моделі S8000 «Бандероль». Моделі «Шахед-136» («Герань-2»), починаючи із серії «Герань-3», оснащуються вже не двотактним двигуном із протилежним розміщенням циліндрів, а реактивними двигунами (jet engine).

Наразі все частіше з’являються повідомлення про регулярне застосування моделей «Герань-4», серійне виробництво яких розпочалося у січні 2026 року (↗ HUR, 25.05.2026). Перші спостереження датуються літом 2025 року (↗ Kyiv Post, 12.06.2025). Дрони «Герань-4» приблизно втричі швидші за «Герань-2» і можуть літати значно вище, ніж попередні моделі. Електрооптичні датчики з об’єктивами, що охоплюють кут огляду 180 градусів (китайського виробництва), забезпечують кращий вибір цілі. Крім того, завдяки так званому автономному кінцевому наведенню (autonomous terminal guidance) дрони «Герань-4» можуть продовжувати переслідувати ціль навіть у разі переривання зв’язку з пілотом на етапі кінцевого наведення (↗ Militarnyi, 2.8.2026). Досі російська армія застосовувала моделі з реактивним двигуном лише час від часу. Однак на початку серпня під час атак на Одеську область використовувалися майже виключно моделі «Герань-4». За даними ГУР, наразі Росія щомісяця виробляє близько 3 000 ударних дронів з реактивним двигуном типів «Герань-4» та «Герань-5». Супутникові знімки за травень 2026 року, на яких видно будівельні роботи у спеціальній економічній зоні (СЕЗ), свідчать про те, що варто очікувати подальшого збільшення виробничих потужностей РФ (↗ Militarnyi, 12.08.2026).

Недорогий малогабаритний ракетний снаряд «Бандероль»

Ракета-дрон S8000 «Бандероль» оснащена авіаційною турбіною китайського виробництва. Якщо Росії вдасться налагодити її масове виробництво, це стане новою і серйозною загрозою для України. Снаряд S8000 «Бандероль» маневреніший за звичайні крилаті ракети й може нести вдвічі більше вибухового заряду, ніж пересічний російський дрон великої дальності (↗ HUR, 12.5.2025), а коштує уп’ятеро менше від російської крилатої ракети або вдесятеро менше від американської ракети-перехоплювача Patriot.

Візуалізація російської малогабаритної крилатої ракети S8000 «Бандероль», ↗ Defence Intelligence of Ukraine, 12.05.2025

Гібридні ракети цього типу досі застосовувалися переважно під час атак на Одеську область і на сьогодні відповідають за близько 80 % атак на портові об’єкти (↗ Bloomberg, 31.7.2026). Наразі залишається незрозумілим, чи може недостатня кількість доступних носіїв – «Бандероль» запускається з повітря – обмежити застосування цих снарядів. У перші дні серпня українським повітряним силам вдалося відбити понад 80 % атак «Бандеролей».

Руйнування в портах і їхній вплив на експорт 

Росія продовжує атакувати автозаправні станції та інші види інфраструктури (центри сортування пошти для її подальшої відправки, залізницю) у прифронтових районах і дедалі частіше переносить свої повітряні удари на Чорне море. Це підтверджує наш прогноз, зроблений на початку року (↗ Моніторинг, випуск XIII) про те, що у 2026 році насамперед буде знищуватися експортна база України. У липні ударів зазнали 67 морських портових об’єктів, 35 цивільних суден у портах та 22 судна в морському коридорі. Крім того, лише за три перших дня серпня було уражено п’ять портових об’єктів, три судна в портах і два у відкритому морі (↗ Міністерство інфраструктури України, 3.8.2026).

Згідно із прогнозами Міністерства сільського господарства України, обсяги експорту сільськогосподарської продукції у 2026/27 господарському році можуть виявитися значно нижчими за очікування, зокрема, експорт пшениці може скоротитися на 53 %. Складські потужності можуть вичерпатися ще в листопаді. Тому Україна намагається експортувати більше зерна через Румунію, Словаччину й Угорщину (↗ Bloomberg, 7.8.2026). Оскільки близько 90 % українського експорту зерна й олійних культур здійснюється через порти Одеської області, подальші атаки можуть мати серйозні економічні наслідки (↗ The Economist, 30.07.2026).

Крім портових споруд, із квітня 2026 року російська армія посилено атакує залізничні колії та локомотиви (↗ Моніторинг, випуск XVI) для того, щоби перекрити експортні шляхи України. Через це в серпні на металургійних заводах у Кривому Розі та Полтаві довелося скоротити виробництво на 20 днів (↗ Дніпропетровська ОДА, 29.07.2026).

Енергетична інфраструктура як ціль повітряних атак

Крім того, російська армія, як і раніше, намагається знищити енергетичну інфраструктуру України. У липні це неодноразово призводило до відключень електроенергії в Харківській, Сумській, Запорізькій, Одеській і Дніпропетровській областях. Міністр енергетики Денис Шмигаль попередив, що такі атаки можуть вплинути на результат війни й можливість проведення мирних переговорів. Путін прагне паралізувати економіку й виробництво озброєнь, а також підірвати моральний дух населення взимку.

До 2014 року потужність електроенергетики України становила близько 54,5 ГВт. Після повномасштабного вторгнення потужність знизилася до 32 ГВт, а сьогодні становить лише близько 12 ГВт, а це – лише 22 % від початкового показника. Більша частина енергетичної інфраструктури залишається повністю зруйнованою або пошкодженою. Наслідком цього є масові відключення електроенергії.

На зиму Денис Шмигаль очікує подальшого загострення ситуації: крім електромережі, Росія готує атаки на системи водопостачання і водовідведення. «Важко прожити понад три дні без води та каналізації», – зазначив міністр. Для того, щоби запобігти такому розвитку подій, необхідні захисні споруди, децентралізовані міні-ТЕЦ і генератори, а також ракети-перехоплювачі PAC-3 (Patriot Advanced Capability-3), наголосив він.

За словами Дениса Шмигаля, для відновлення української енергетичної системи до настання зими Україна потребує загалом близько 500 млн євро. До цього додаються ще 400 млн євро на ремонтні роботи в державній енергетичній компанії «Нафтогаз» (↗ Politico, 3.8.2026).

Навантаження на регіони

Російська армія суттєво посилює тиск на українські регіони. Кількість днів і ночей, протягом яких фіксувалися атаки з повідомленнями про пошкодження в окремих адміністративних одиницях (областях), зросла як ніколи раніше: зі 177 у червні до 233 у липні, вищим цей показник був лише взимку 2024/2025 років.

На чолі постраждалих регіонів залишається Харківська область. Нові рекорди за кількістю ночей із атаками побили Одеська, Миколаївська, Сумська й  Чернігівська області. Київщина також зазнала більших атак, ніж у першому півріччі 2026 року. Регіональна розкиданість атак залишається високою.

У липні 2026 року прикордонні та прифронтові регіони зазнали значних навантажень, яких не було раніше

Атаки на цивільну логістику, гуманітарні вантажі й цивільне населення

Продовжують піддаватися атакам і заправні станції. Понад 200 заправок вже були пошкоджені, із них близько 80 в Харківській області. Утім, депутати обласної ради категорично заперечують наявність загальної кризи з постачанням (↗ Espresso, 28.7.2026).

Крім того, постійними цілями атак залишаються логістичні центри та склади: у липні постраждали українські транспортно-логістичні та торговельні підприємства, а також склад ЮНІСЕФ поблизу Білогородки; у серпні — гуманітарний склад ВООЗ у Дніпрі, де зберігалися медичні гуманітарні вантажі для медичних закладів на фронті.

Піддаються атакам і житлові райони, лікарні та рятувальні служби, інколи і  школи. Щонайменше 377 цивільних осіб загинули та понад 2 129 отримали поранення, тобто липень став найбагатшим місяцем на смерті з початку повітряної війни (↗ CNN, 26.07.2026). Особливо багато жертв спричинили масштабні атаки на житлові райони Києва та інших великих міст.

Атаки з використанням планерних бомб – дедалі більше жертв

Серйозною проблемою залишаються удари планерними бомбами, кількість яких із березня значно зросла (↗ Моніторинг, випуск XVI). Вони націлені переважно на фронт, але через збільшення дальності польоту (↗ Моніторинг, випуск X) дедалі частіше становлять загрозу і для цивільного населення. Завдяки додатковій комплектації планерних бомб і гібриду крилатої ракети й керованої авіаційної бомби «Гром-Е1» Росія вражає цілі на відстані до 120 км за лінією фронту, а з додатковими комплектами UMPB-5R ця відстань збільшується навіть до 150 кілометрів (↗ Militarnyi, 2.8.2026). Серед постраждалих – розташоване приблизно за 80 км від лінії фронту місто Павлоград, що неодноразово зазнавало ударів у липні.

Основним об’єктом атак планерними бомбами залишається «оборонний пояс» Донбасу навколо Слов’янська, Краматорська, Костянтинівки та Дружківки, де планерні бомби майже щодня руйнують будівлі, залишки яких використовуються як укриття для ДРГ, метою яких є підготовки наземних наступальних операцій. У місті Суми використання планерних бомб у липні також різко зросло. Крім того, Сумська область є одним із найбільш постраждалих від російської повітряної війни регіонів: із січня до початку липня 2026 року місто зазнало загалом 12 000 обстрілів (дронами, крилатими й балістичними ракетами). Наразі Росія посилює свою повітряну блокаду поля бою (Battlefield Air Interdiction, BAI) задля підготовки наступальних операцій. Подібно до 2025 року (↗ ISW, 3.8.2026) можна припустити, що атаки на прифронтові міста, транспортні магістралі, залізничні колії і мости, насамперед у «оборонному поясі» Донбасу, будуть і надалі посилюватися.

► Контекст: нова російська стратегія ведення бойових дій

У 2026 році у російській повітряній війні проти стратегічних цілей України змінюється схема бойових дій. Після істотного зростання кількості атак із застосуванням дронів дальнього радіусу дії до травня 2026 року їхня кількість у щоденних хвилях нападів із червня почала зменшуватися. Водночас із літа Росія застосовує надзвичайно велику кількість крилатих і балістичних ракет.

1. Дрони великої дальності: реструктуризація і можливе формування резервів

До травня 2026 року кількість їхніх запусків значно зросла. Загалом до того часу було задіяно близько 7 500 дронів великої дальності, переважно типу «Герань-2». Із червня дрони великої дальності використовуються під час атак на цивільні об’єкти й міста значно рідше.

Уже кілька тижнів поспіль з’являються свідчення того, що Росія все частіше використовує старі дрони «Герань-2» поблизу лінії фронту (⬈ Моніторинг, випуск XVIII). Однак останні повідомлення про регулярні запуски «Герані-2» на Донбасі (⬈ Rob Lee, 10.8.2026) не пояснюють різкого скорочення кількості використаних дронів у червні й липні.

Згідно з останніми повідомленнями ГУР, Росія зберігає в резерві близько 6 200 дронів «Герань» для проведення масштабних наступальних операцій восени та взимку (⬈ Militarnyi, 12.08.2026), що є збільшенням прогнозів, зроблених на початку року. Досі вважалося, що обсяги виробництва, які зростали із серпня 2024 року, мали використовуватися для збільшення хвиль атак (⬈ Моніторинг, випуск XVI).

Нинішнє зменшення кількості запусків «Герані-2» насамперед пов’язане, мабуть, із переорієнтацією російського виробництва з дронів із двотактними двигунами на дрони з реактивними двигунами. За даними української розвідки ГУР, у серпні в РФ може бути вироблено близько 11 000 дронів, включаючи дрони-приманки й подібні моделі на кшталт ударного дрона-камікадзе «Гарпія-А1». Водночас у власному виробництві необхідних реактивних двигунів Росії продовжують існувати вузькі місця, через що вона змушена покладатися на дорогі поставки з Китаю, і в кінцевому підсумку це уповільнює виробництво (⬈ RBC, 10.08.2026).

Щойно ця переорієнтація буде завершена, Росія знову зможе завдати значної шкоди енергетичній інфраструктурі за допомогою своїх дронів великої дальності – так само, як під час зимових кампаній останніх років. Хоча РФ здійснює атаки на енергетичну інфраструктуру цілий рік, під час зимової кампанії їхні масштаби й географічне зосередження змінюються (⬈ CSIS, 7.7.2026). Щодо розподілу атак в липні 2026 року по областях даних поки що немає.

2. Крилаті й балістичні ракети: у пріоритеті ефективні системи озброєння

Щодо крилатих і балістичних ракет спостерігається інша картина. Протягом останніх чотирьох зим повітряної війни балістика зазвичай притримувалася упродовж літа, аби згодом застосувати їх у великих хвилях атак, що здійснювалися насамперед на енергетичну інфраструктуру України. У 2023 році ці атаки розпочалися у грудні, у 2024 році в листопаді, а в 2025-му ще в жовтні.

У 2026 році поки що не спостерігалося аналогічної паузи для поповнення запасів. Навпаки, за оцінками різних розвідувальних служб, російські запаси за останні пів року могли скоротитися приблизно на 300–500 ракет. Проте Росія, ймовірно, як і раніше, має у своєму розпорядженні щонайменше 1 800 балістичних і крилатих ракет із дальністю польоту понад 350 км. Це стало можливим завдяки тому, що виробничі потужності РФ залишаються високими (⬈ Моніторинг, випуск XVII), а по деяких моделях з весни їх стало ще більше.

Згідно з останніми даними української військової розвідки ГУР, з весни Росія переглядає свої пріоритети у виробництві балістичних і крилатих ракет, аби скористатися браком ракет-перехоплювачів Patriot в Україні. Тому деякі виробничі лінії завантажені понад свою звичайну потужність: для певних ракет  на 120 % вище місячного виробничого плану, для «Х-101» навіть на 140 %, а для «Х-35» на 200 %. За даними ГУР, щомісячне виробництво ракет «Іскандер-М» було збільшене приблизно до 65 одиниць (+ близько 10 %), зокрема завдяки тимчасовому припиненню виробництва ракет «Кинджал». Виробництво ракет «Х-32» у квітні також було призупинено, а відповідні компоненти використовуються для інших, ефективніших систем озброєння (⬈ RBC, 10.08.2026).

До цього додаються можливі поставки північнокорейських балістичних ракет типів KN-23 та KN-24. Яким буде обсяг цих поставок? За даними ГУР, варто очікувати до 160 ракет. І ще належить з’ясувати, чи зберігатимуться відомі проблеми з точністю влучання (відхилення до 15 кілометрів), (⬈ RBK, 10.08.2026).

3. Причини зміни схеми атак

Відповіді на запитання, чому цього року Росія відхиляється від звичної сезонної схеми атак, можуть бути різними.

Надзвичайне зростання кількості атак уже влітку говорить про те, що російське керівництво прагне досягти стратегічних ефектів у короткостроковій перспективі. До них, зокрема, належать виснаження українського населення та обмеження доходів України від експорту. При цьому особлива увага приділяється Києву. За цим може стояти припущення, що тиск на політичний і економічний центр країни змусить українське керівництво й населення відмовитися від опору – таке саме, як і російське уявлення про те, що можливий політичний переворот у РФ насамперед почнеться із центру, тобто з Москви й Санкт-Петербурга (⬈ RBC, 10.08.2026).

Ескалації конфлікту сприяють, напевне, і відсутність успіхів на фронті та зростаючі проблеми, спричинені українськими повітряними ударами (⬈ Моніторинг, випуск XVIII). Росія, очевидно, прагне продемонструвати як світу, так і – з огляду на вересневі вибори до Думи у вересні – власному населенню, що принаймні у повітряній війні вона й надалі домінує.

Водночас у коротко- та середньостроковій перспективі Росія, ймовірно, намагатиметься послабити західну, зокрема американську, підтримку України. Активізація повітряної війни, можливо, має на меті створення враження, що підтримка української оборони для західних партнерів стає дедалі дорожчою і складнішою.

Розширення атак на інфраструктуру також можна інтерпретувати як «відповідь» на нещодавні українські удари по російській інфраструктурі, зокрема по нафтових портах, виробничих і інших об’єктах, що мають логістичне значення. За оцінками СБУ, у рамках спеціальної 40-денної наступальної кампанії, що триває з 26 червня, Україна завдала щонайменше 100 ударів по особливо цінних стратегічних об’єктах Росії.

Насправді було уражено значно більше, ніж 100 згаданих об’єктів. Серед них – військові заводи, авіабази, системи ППО, командні пункти, військові кораблі, танкери, НПЗ, а також транспортна й воєнна логістика. До цього додаються 200 російських вантажних суден і танкерів, а також щонайменше 24 об'єкти зберігання і перекачування нафти й палива. Очевидно, що метою цього є суттєве збільшення витрат Росії, а отже, і витрат на продовження війни, шляхом одночасних атак на військові, економічні й логістичні структури. Президент Зеленський вже оголосив про підготовку чергової операції СБУ (⬈ ISW, 4.8.2026).

Новий напрямок українських атак – удари по суспільству РФ

Наразі українська наступальна кампанія спричиняє не лише точкову шкоду. Дефіцит палива, втрати від експорту та зростання цін на послуги страхування лягають тягарем на російську економіку. Водночас Росія змушена залучати дедалі більше воєнних ресурсів для відбиття атак далеко за лінією фронту. Це починає, хоч поки що й невеликою мірою, підривати довіру до російського керівництва (⬈ «Українська правда», 17.07.2026).

Характерною ознакою нинішньої наступальної кампанії України є удари по одній із найважливіших логістичних і дистрибуційних структур російської інтернет-торгівлі. Із 18 липня було уражено щонайменше 20 об’єктів російського маркетплейсу Wildberries. Таким чином Україна дедалі серйозніше спричиняє зростання «внутрішніх воєнних витрат» Росії (⬈ Reuters, 7.8.2026). Адже економічні збитки є доволі серйозними: вартість товарів, знищених до кінця липня, становила понад 2 млрд євро, а це більше, ніж офіційні річні бюджети 53 російських областей (⬈ PAP, 29.07.2026).

Палаючий логістичний центр російського маркет-плейсу Wildberries (↗ Ukraine Defense, 18.7.2026)

Ефект від цих дій виходить за межі нанесення безпосередньої економічної шкоди. Аналітик OSW Філіп Рудник говорить про психологічну складову цих атак і певною мірою навіть про їхній вплив на безпосереднє спорядження російських солдатів, які частину своєї амуніції купують самостійно, зокрема через інтернет-магазини Wildberries (↗ PAP, 29.07.2026).

У такий спосіб Україна переслідує ще одну мету – зробити війну безпосередньо відчутною для російського суспільства. Видання Wall Street Journal підбиває підсумки – ідеться про намагання «принести війну у квартири середнього класу», який досі Кремлю вдавалося захищати від прямих наслідків війни (↗ «Wall Street Journal», 23.07.2026).

Тобто українська наступальна кампанія завдає не лише матеріальних збитків. Вона робить війну видимою, перекладає частину витрат на плечі росіян, втручаючись у їхнє повсякденне життя і тим самим посилюючи внутрішньополітичний тиск на Кремль.

► Наші рекомендації

На думку аналітиків ISW, Кремль не піде на компроміси щодо своїх максимальних вимог, доки Путін вважатиме, що зможе досягти своїх воєнних цілей саме воєнним шляхом. Брак ракет-перехоплювачів Patriot у ЗСУ дає Росії можливість посилити тиск на Україну вже зараз, не чекаючи зими для нанесення значної шкоди. Інформація спецслужб свідчить про підвищений ризик масштабних атак у період навколо Дня незалежності України 24 серпня (↗ ISW, 8.8.2026).  

Нинішня перевага у повітряній війні підштовхує Кремль до подальшого затягування переговорів (↗ ISW, 10.08.2026). Тому вирішальним є позбавлення Росії цієї військової можливості та надання Україні підтримки для протистояння російському тиску.

Обидві сторони ведуть у повітрі війну на виснаження, її динаміка визначається здатністю до нанесення ударів на великі відстані, а також наявністю систем ППО і боєприпасів для перехоплення. Як у цьому плані надати підтримці України нових імпульсів?

1. Підтримка глибокоешелонованої ППО

Пріоритетом й надалі має залишатися зміцнення української протиповітряної оборони. Більшість російських крилатих ракет наразі перехоплюється літаками, поставленими західними партнерами (передусім F-16 та Mirage 2000-5). Подальші поставки й відповідне збільшення бойового потенціалу України можуть зменшити загрозу, що стала очевидною в липні.

Відомий аналітичний центр RUSI через чотири роки повітряної війни робить такий висновок: сила України полягає у глибокоешелонованій системі ППО. Мобільні системи протиповітряної оборони ближнього радіусу дії (SHORAD), зенітні гармати й переносні зенітні комплекси (MANPADS) ефективно й без великих затрат борються із дронами «Шахед» і «Гербера», завдяки чому не доводиться залучати дорогі і складні системи на кшталт Patriot, IRIS-T або SAMP/T.

Найсерйознішим вузьким місцем є не додаткові системи оборони, а перехоплювачі (interceptors) швидких цілей, насамперед балістичних ракет (↗ RUSI, 28.7.2026). Оскільки Росія дедалі частіше завдає ударів за допомогою реактивних дронів і гібридних систем, зростають потреби України в системах із більшою дальністю дії та більшим калібром. Як наголошував Густав Грессель ще в серпні 2025 року (↗ Моніторинг, випуск VII), західні поставки мають бути адаптовані до нових обставин. Наразі поставки шведських зенітних систем Tridon Mk2 (↗ Моніторинг, випуск XV) дають належний результат, тож необхідно якнайшвидше розширити їх.

2. Більше дистанційного озброєння повітряного базування проти російських літаків-носіїв

Головним викликом залишається велика дальність дії російських повітряних засобів дистанційного ураження «повітря-повітря». Завдяки цьому російські бомбардувальники можуть утримувати атакуючі літаки на відстані й без особливого ризику підлітати до лінії фронту. Шведські винищувачі Gripen C/D, оснащені засобами дистанційного ураження «повітря-повітря» Meteor, зможуть ефективніше протидіяти російським літакам-носіям ще до скидання ними планерних бомб (↗ RUSI 28.7.2026). Послаблення боєздатності російських ВПС і знищення російської ППО на кшталт того, як це робила Україна минулого року (↗ Моніторинг, випуск XV) і успішно розвивала 2026-го (↗ Monitor, т. XVIII), обмежать атаки планерними бомбами і просування російських військ на центральних ділянках фронту (↗ ISW, 30.7.2026).

3. Розширений доступ до супутникового зв’язку, зокрема над територією Росії

Ще одна проблема пов’язана з розбудовою російської інфраструктури супутникового зв’язку, за допомогою якої РФ зможе проводити точні операції з використанням дронів у режимі реального часу навіть над територією України.

Після того, як у лютому спроби замінити відключені термінали Starlink виявилися невдалими (↗ Моніторинг, випуск XIV), Росія значною мірою виправила ситуацію. До кінця липня дванадцять із 16 російських супутників «Рассвєт» були виведені на передбачені орбітальні позиції.

Наразі Росія має лише два часових вікна на день тривалістю приблизно по 90 хвилин кожне для супутникового зв’язку над територією України. Однак протягом року тривалість покриття може збільшитися майже до 24 годин на добу. За даними ГУР, до 2027 року Росія, ймовірно, матиме на орбіті 292 супутника, а до 2035 року 924 (↗ RBC, 10.08.2026). Стратегічна необхідність для України полягає тепер у розширенні власного доступу до супутникових комунікаційних послуг, зокрема до Starlink, аби мати змогу надійно керувати власними системами озброєння навіть у глибині російської території (↗ Militarnyi, 31.07.2026).

4. Активізація атак на російське ракетне виробництво

Найбільшим ризиком для України залишається обмежена кількість ракет-перехоплювачів балістики. Зокрема, ця проблема пов’язана з ракетами «Іскандер-М», і вона залишатиметься актуальною, навіть якщо в майбутньому Україна отримає додаткові ракети-перехоплювачі. У липні Росія збільшила щомісячне виробництво ракет «Іскандер-М» до 65 одиниць. Тому в середньостроковій перспективі лише розширення і диверсифікація атак на російські виробничі об’єкти й ланцюги постачання ракет можуть стримати цю загрозу. Це також поліпшить загальну безпекову ситуацію в Європі (↗ Моніторинг, випуск XV).

Незалежно від цього, екстрена програма ASAP для європейської ППО, запропонована з боку CSIS, усе ще залишається одним із найнагальніших заходів для підготовки відповіді на загрозу з боку російського ракетного арсеналу (↗ CSIS, 23.3.2026). Йдеться насамперед про швидке розгортання систем перехоплення, що добре себе зарекомендували, на кшталт франко-італійських системи SAMP/T або німецької системи IRIS-T. Модифікації нової системи SAMP/T також мають забезпечити безпосередню підтримку України у протиракетній обороні (↗ Моніторинг, випуск XV).

5. Виснаження російських ресурсів за допомогою «глибоких ударів»

Необхідно виходити з того, що Росія не здатна одночасно захищати і фронт, і свій широкий тил, особливо від українських глибоких точних ударів (DPS), які спричиняють дедалі більший тиск на Росію.

Подальші інвестиції в українські можливості DPS посилять цей тиск і таким чином послаблять здатність Росії продовжувати війну. Фінансування і співпраця можуть прискорити розробку таких систем і забезпечити їхнє виробництво у більших обсягах. Таким чином Росію можна буде змусити іти на все більші ризики для утримання захоплених територій. На прикладі Криму військовий експерт Густав Грессель наголошує (↗ Focus online, 4.8.2026), що цей регіон має для Путіна настільки велике емоційне значення, що Україна, посилюючи тиск, могла б змусити Росію задіяти значні ресурси для утримання півострова.

► Метод

База даних проходить регулярну звірку зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW) Інформація про збиті цілі береться зі звітів Повітряних Сил ЗСУ (↗ КПСЗСУ), дані про ушкодження в регіонах походять від цивільних і військових адміністрацій і звіряються з додатковими джерелами OSINT, тож вважаються великою мірою правдоподібними.

Data sources for the database

Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025)

Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.

Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025).

Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.

Завдяки даним, зібраним упродовж більше 47 місяців, а також аналізу більше ніж 117,300 атак можна виявити наявні тенденції.

Щомісячні показники кількості дронів є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені певні невідповідності. Відхилення від інших підрахунків методу OSINT становлять близько 10 % і менше, часто – менше 3 %.

Порівняння з оцінкою кількості ракет, проведеною Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки, показує відхилення лише в 1,6 % (↗ CSIS).

Щодо атак, які не піддаються чіткій кількісній оцінці, були використані найнижчі значення. Частота запусків при високій інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено, через відсутність повідомлень. Вважається, що відхилення не перевищують 5 %.

► Додаток

Категорії і дальність

Сортування даних у базі даних відбувається за географічним принципом (Росія, Крим, окуповані території) і класом дальності. Ця класифікація відображається в базі даних таким чином: Long range strikes (удари великої дальності) – це насамперед стратегічні удари по території Росії (близько 600 записів у базі даних). Mid range strikes (удари середньої дальності) – це удари з дальністю від 30 до (зазвичай) 150 км, максимум до 300 км. Такі удари спрямовані переважно на військову логістику в окупованих районах і деякими інститутами також позначаються як intermediate range strikes, аби підкреслити їхню оперативну категорію в рамках кампаній. Так само термін middle strike підкреслює оперативно-функціональне значення, а не дальність. Ця категорія набуває серйозного значення у 2026 році (близько 500 випадків у нашій базі даних). Удари ближнього радіусу дії (приблизно до 30 км) стосуються безпосередньо лінії фронту або прикордонної зони – тут за 2026 рік було додатково зареєстровано 200 випадків, тож їх можна врахувати як супутній ефект або влучання у скупчення військ, пункти управління дронами та склади. До цього додаються 250 окремо зареєстрованих влучень у Криму, які – залежно від підходів аналізу – можна віднести до ударів як великої, так і середньої дальності. В інших проєктах, базах даних і аналізах ці категорії можуть мати інші підходи, – усе залежить від різниць у методології, яких важко уникнути.

► Про моніторинг повітряної війни проти України

Про автора

Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем. У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики. З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.

Про «Київський діалог»

«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною. Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні. З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема,  військовій підтримці України й західній санкційній політиці. «Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH).

Контакт

Київський діалог

c/o Europäischer Austausch gGmbH
Erkelenzdamm 59, 10999 Berlin
+49 30 616 71 464-0
info@kyiv-dialogue.org
www.kyiv-dialogue.org

Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні

Вул. Академіка Богомольця, 5, оф. 1, 01024 м. Київ / Україна
+38 044 4927443
office.kyiv@kas.de
www.kas.de/de/web/ukraine

Cover: Ukrainian children on a swing in front of a building damaged by a Russian attack (↗ Petrovp.photo, 6.7.2026).