Моніторинг повітряної війни проти України, випуск XV

Щомісячний дайджест «Моніторинг повітряної війни проти України» пропонує грунтовні аналізи актуальних хвиль атак і довгострокових тенденцій у російській повітряній війні проти України. Він базується на всеохопній базі даних, що з осені 2022 року фіксує кожен задокументований авіаційний удар по цивільних цілях України. Метою моніторингу є формулювання рекомендацій щодо того, як західні країни-партнери можуть краще підтримати захист України від повітряних атак росії. «Моніторинг повітряної війни проти Україні» видається «Київським діалогом» у співпраці з аналітиком Маркусом Вельшем, який збирає та аналізує інформацію, що є у вільному доступі (метод OSINT), і Фондом Конрада Аденауера.

► Контекст

У березні в повітряній війні Росії проти цивільного населення України спостерігалася зміна тенденцій.

• У березні російська армія провела найбільші наступальні операції з початку війни, застосувавши 6 603 засоби повітряного нападу. 23–24 березня упродовж 24 годин вона задіяла 982 дрона й ракет. Мета нової тактики – посилити тиск на протиповітряну оборону й цивільне населення шляхом інтенсивних і тривалих ударів уночі та наступного дня
• Кількість балістичних ракет зменшилася до 42 одиниць (у лютому 118), а кількість запущених крилатих ракет – до 98 (137). Є підстави побоюватися, що Росія зберігає резерви для більших атак у майбутньому. Рівень перехоплення балістичних ракет залишився на рівні 35 %, по крилатих ракетах він зріс до 89 % (лютий 80 %). Сумарна кількість неперехоплених боєзарядів (payload) у березні зменшилася приблизно на 35 %.
• Рівень перехоплення дронів у березні вперше за рік знову зріс: до 90 % (лютий 2025 року 97 %, згодом 80–87 %). Незважаючи на нові рекордні показники російських атак, кількість неперехоплених дронів з жовтня 2025 року (1 077) до березня (671) значно зменшилася. Якщо враховувати лише фактично уражені цілі, кількість зареєстрованих влучень з жовтня (979) до березня (515) зменшилася. Ефективність російських атак поступово знижується.
• На відміну від минулої осені й зими, атаки російської армії все частіше спрямовуються на регіони. У березні російська армія атакувала численні регіони України поблизу лінії фронту та вздовж узбережжя Чорного моря, зосереджуючись вже не лише на українській енергетичній, а й на залізничній інфраструктурі, а також на системах водопостачання.
• Українська стратегія нанесення цілеспрямованих ударів по російській інфраструктурі з видобутку й експорту нафти, а також по радіолокаційних, протиповітряних та інших ключових військових об’єктах дає свої плоди: вона завдає шкоди військовій промисловості РФ і розширює оперативні можливості України. Зокрема, влучні удари по військових заводах і системах протиповітряної оборони ускладнять ведення війни Росією в середньостроковій перспективі. Західні поставки й інвестиції у виробництво крилатих ракет в Україні могли б прискорити цей процес.
• Під час війни в Ірані було витрачено понад тисячу американських ракет Patriot, яких зараз не вистачає всьому західному світу, і це має величезні наслідки для України. У свіжому дослідженні вашингтонського аналітичного центру CSIS рекомендується запровадити європейську надзвичайну програму з метою збільшення виробництва європейських систем перехоплення на кшталт SAMP/T та IRIS-T.

► Ситуація в березні

У березні в повітряній війні Росії проти цивільного населення України спостерігалася зміна тенденцій.

У ніч з 23 на 24 березня російська армія здійснила найбільшу в цій війні хвилю атак проти України: упродовж 24 годин було зафіксовано 982 дрони та ракети різних типів. Попередній рекорд становив 823 засоби повітряного нападу й був встановлений 7 вересня 2025 року. Подальші інтенсивні атаки з використанням понад 700 дронів відбулися в ніч на 1 квітня s наступного дня.

Обидві хвилі атак свідчать про нову тактику російської повітряної війни проти цивільних об’єктів України: інтенсивні атаки відбуваються тепер не лише вночі, а продовжуються і наступного дня. Ймовірно, це має на меті посилення тиску на цивільне населення та системи протиповітряної оборони, а також збільшення кількості жертв серед цивільного населення.

При цьому інтенсивні атаки тривають упродовж усього місяця: приблизно протягом чотирьох ночей під час інтенсивних атак використовується понад 400 дронів. В інші ночі кількість атак із залученням понад 100 дронів – як і в попередні місяці – дедалі зростає: січень – 21 атака, лютий – 24, березень – 27 атак.

Найбільші хвилі атак із початку війни

Загалом у березні українські повітряні сили зафіксували атаки 6 462 російських дронів великої дальності, з яких 63 % становили БпЛА «Шахед» або «Гербера». Решта – це  макети дронів, призначені для відволікання ППО. До цього додаються 141 ракета, тож у березні загалом було зафіксовано 6 603 засоби повітряного нападу, що здійснювали атаки на цивільні об’єкти України, це – найвищий показник із самого початку війни.

При цьому кількість балістичних ракет значно зменшилася – до 42 одиниць (минулого місяця 118), а кількість використаних крилатих ракет – до 98 одиниць (минулого місяця 137). Рівень перехоплення балістичних ракет залишився незмінним (приблизно 35 %), а крилатих ракет зріс до 89 % (минулого місяця 80 %). У результаті цього кількість вибухових зарядів, що досягли цілі, у березні зменшилася приблизно на 35 %.

У цій війні інтенсивність застосування крилатих і балістичних ракет серйозно коливалася з місяця в місяць. Залишається незрозумілим, що є причиною цього –проблеми в логістичних ланцюгах і виробництві ракет у Росії чи навмисне накопичення ракет для того, щоб у наступні місяці застосовувати їх ще інтенсивніше, як це вже було в січні 2026 року (⬈ Монітор XIV).

Рівень перехоплення дронів зріс до 90 %, кількість влучних попадань скоротилася вдвічі

У березні рівень перехоплення дронів знову зріс. Минулого року на тлі різкого зростання кількості атак дронів цей показник знизився до 80–87 %. Тепер він знову зріс до 90 % – це серйозна зміна тенденції. Попередній рекорд становив 97 % і був зафіксований у лютому 2025 року.

Дві великих хвилі атак дронів у березні продемонстрували, що рівень збиття не знижується, навіть якщо Росія різко збільшує кількість задіяних дронів. Навпаки: під час додаткових хвиль атак удень рівень збиття був значно вищим, ніж під час нічних атак.

При цьому російські атаки з використанням дронів дальнього радіусу дії – незважаючи на те, що їх застосовували дедалі частіше – не спричинили серйозних руйнувань. Завдяки підвищенню ефективності перехоплення кількість неперехоплених дронів зменшилася з жовтня 2025 року (1 077) до 671 у березні. Якщо врахувати виключно ті дрони, що фактично досягли цілі, то ця тенденція стає ще очевиднішою: кількість влучень (hits on locations), про які щодня повідомляють українські повітряні сили, із жовтня (979) постійно зменшувалася і в березні становила лише 515.

Технічна перевага завдяки ШІ

У технічному й насамперед у промисловому плані Україні вдалося розробити системи оборони проти атак безпрецедентної інтенсивності. За словами Президента України Володимира Зеленського, українські підприємства наразі здатні виробляти 2 тисячі  перехоплюючих ракет і дронів на день, а за умови збільшення інвестицій цей показник можна й підвищити (⬈ Офіс Президента України, 17.3.2026). За повідомленнями, навіть міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов у розмовах серед своїх визнає перевагу України в галузі дронних технологій (⬈ ISW, 9.4.2026).

Крім цього, у середині березня Україна за підтримки Великої Британії створила Defense AI Center A1 – Центр оборони «A1» із використанням штучного інтелекту. Він покликаний сприяти застосуванню штучного інтелекту у веденні війни, зокрема в аналізі та передаванні даних для автономних систем, а також у керуванні ударами середньої і великої дальності. У цьому процесі важливу роль відіграє й українське військове програмне забезпечення «Дельта», яке об’єднує дані розвідувальних дронів і відображає їх для оперативних цілей. Вперше Україна надає своїм партнерам реальні бойові дані для навчання моделей ШІ для безпілотних систем (⬈ Михайло Федоров, 17.3.2026).

Мета масових атак – виснаження населення

На відміну від минулої осені та зими, зараз атаки російської армії знову мають масштабніший характер. У березні їх зазнали значно більше українських регіонів, ніж у попередні місяці. У щоденних звітах повітряних сил про завдані збитки за березень згадується загалом 160 постраждалих регіонів – це найвищий показник із жовтня 2025 року.

Така тенденція стає ще очевиднішою, якщо подивитися на розподіл неперехоплених засобів повітряного нападу по регіонах. Узимку Росія зосереджувала свої удари на невеликій кількості об’єктів, аби цілеспрямовано вивести з ладу ключові вузли енергетичної інфраструктури. Наразі РФ знову все більше зосереджує свої удари по кількох регіонах (областях).

Особливо постраждали регіони, розташовані поблизу лінії фронту. У Харкові в березні було зафіксовано 26 днів, що є найвищим місячним показником зареєстрованих пошкоджень із початку війни; за ним йдуть Одеса (21 день) і Чернігів (19). Для порівняння: Київська область у березні зазнавала ударів лише упродовж восьми днів. Зі збільшенням географічного розкиду цілей по регіонах зростає й ризик погіршення показників перехоплення.

Портове місто Одеса й надалі залишається в центрі уваги російських повітряних ударів (⬈ Монітор XIII). Про це знову свідчать посилені атаки на чорноморські порти України. Якщо у 2025 році загалом було зафіксовано близько 150 атак, то цього року лише за три місяці їхня кількість перевищила 180 (⬈ Ukrinform, 23.3.2026). Отже, російська військова стратегія спрямована не лише на стратегічно важливі об’єкти інфраструктури й виробничі потужності, а й на експортні можливості України.

У процесі відбудови теплових і гідроелектростанцій та когенераційних установок, пошкоджених під час опалювального сезону, із 9 ГВт знищених потужностей уже відновлено понад 4 ГВт (⬈ DiXi Group, 8.4.2026). Однак російські атаки, здається, більше не зосереджуються лише на руйнуванні енергетичної інфраструктури, а спрямовуються на різні цілі. У березні президент Зеленський попередив, що Росія хоче зруйнувати систему водопостачання України (⬈ RBC, 25.3.2026).

Ймовірно, розширюючи масштаби своїх повітряних ударів, Кремль також намагається посилити відчуття загрози серед українського населення. При цьому російська армія не гербує навіть особливо вразливими об’єктами, про що свідчить атака на пологовий будинок в Одесі в ніч на 28 березня (⬈ Kyiv Independent, 28.3.2026).

Втрати Росії на фронті

Причиною цього могла стати зміна військової ситуації на фронті. Взимку 2025/26 років та навесні 2026 року Збройні сили України досягли найзначніших успіхів у територіальному просуванні із часу вторгнення України в Курську область у серпні 2024 року, звільнивши найбільше площ в Україні з часу контрнаступу 2023 року (⬈ ISW, 9.4.2026).  У березні російська армія вперше за довгий час втратила на деяких ділянках фронту більше території, ніж змогла захопити, зокрема, через перекриття доступу до супутникової мережі Starlink (⬈ Монітор XIV). Росія раз у раз намагається, поширюючи неправдиву інформацію про завоювання територій, створити враження, ніби Україна стоїть на порозі вирішальних втрат. Це робиться насамперед з огляду на переговорний процес під егідою США, у рамках якого Київ хочуть змусити піти на поступки (⬈ ISW, 1.4.2026).

Зменшення територій, захоплених Росією із жовтня по березень у порівнянні з аналогічним періодом минулого року ⬈ ISW, 31.3.2026

Атаки з Білорусі

З огляду на маршрути польотів є підстави побоюватися, що в майбутньому Білорусь все частіше використовуватиметься як коридор для підльоту російських дронів великої дальності. РФ планує побудувати в Білорусі нові станції радіоконтролю для нападів із застосуванням дронів «Шахед» (⬈ Guardian, 24.3.2026). У минулому Росія вже використовувала ці маршрути для атак на залізничний транспорт у північно-західних регіонах України (⬈ Монітор XII).

Протягом останніх місяців Росія здійснила понад 160 атак на українську залізничну й логістичну інфраструктуру, яка відтоді захищається за допомогою маскувальних і захисних сіток, а також засобів РЕБ. Паралельно з цим Україна змінює свою стратегію, відходячи від чистого реагування на надзвичайні ситуації на користь системного зміцнення регіонів і громад, причому залізнична інфраструктура також є частиною довгострокових концепцій захисту й запобіжних заходів (⬈ Suspilne, 23.3.2026). Також розглядається можливість будівництва захищених насосних станцій для забезпечення великих міст водою з річок Дніпро та Дністер (⬈ Suspilne, 7.4.2026).

Загроза у зв’язку з технічними нововведеннями й атаки на цивільне населення

У березні з'явилися нові дрони «Шахед», які завдяки реактивним двигунам можуть розвивати значно вищу швидкість і досягати більшої висоти польоту (⬈ IISS, 28.1.2026). Вони вже застосовувалися насамперед проти цивільної інфраструктури й логістики в районі Куп’янська, а також здійснили напад на лікарню в Шевченковому (обидва населені пункти розташовані в Харківській області) (⬈ ArmyInform, 29.3.2026). На початку квітня поблизу Полтави українські мобільні підрозділи протиповітряної оборони зазнали атаки з використанням дронів «Герань-2», що керувалися за допомогою камери реального часу (FPV) (⬈ Сергій Бескрестнов, 9.4.2026).

Як уже повідомлялося (⬈ Монітор XIV), російська армія посилює атаки на цивільне населення за допомогою дронів FPV і планерних бомб, що стали відомими як «сафарі на людей». Згідно з повідомленнями, російські пілоти дронів FPV шукають цивільні цілі, якщо на останньому етапі польоту, коли заряд батареї майже вичерпано, не можуть знайти цілі військові. Інститут вивчення війни (ISW) оцінює ці атаки як стратегію систематичного насильства проти цивільного населення (⬈ ISW, 19.3.2026).  Додатковою загрозою для життя цивільного населення поблизу лінії фронту залишаються російські заходи з блокування бойового простору (Battlefield Air Interdiction, BAI), під час яких здійснюються атаки на інфраструктуру цивільного призначення. Мета – переривання шляхів постачання для української армії.

Крім того, за допомогою психологічної війни російські військові намагаються створити ілюзію нових сценаріїв загрози. Під час атак на Київську область були знайдені уламки дронів «Ланцет», які через свою невелику дальність польоту (40 км) зазвичай використовуються лише на фронті. Керувати ними міг «материнський дрон» типу «Шахед» у рамках комунікаційної мережі, у якій кілька дронів з’єднані між собою та можуть обмінюватися сигналами. Однак є також припущення, що російські військові навмисно розкидали або скинули уламки дронів «Ланцет», аби створити враження зростаючої загрози з боку дронів зі збільшеною дальністю дії (⬈ ISW, 16.3.2026).

► Цифри й факти. I. Українські атаки в Росії

Із 23 березня українська армія посилила удари по інфраструктурі, яку Росія використовує для експорту нафти через порти Балтійського моря. Це спричинило значні пошкодження нафтових танкерів і вантажних терміналів у Кірішах, Усть-Лузі та Приморську (⬈ ISW, 30.3.2026). Цілями також стали портове місто Новоросійськ (Краснодарський край), Феодосія (Крим), Нижньогородська область та дві бурові платформи в Каспійському морі. Наприкінці березня атаки на нафтову промисловість РФ забезпечили тимчасову блокаду 40 % російських експортних потужностей (⬈ Reuters, 25.03.2026).

Не менш ефективними були українські удари по виробничих об’єктах російської оборонної промисловості або їхніх логістичних ланцюгах. У березні вони були нанесені по військових кораблях, складах боєприпасів, майданчиках для запуску дронів, пускових установках і літаках у містах Курськ і Брянськ, в Уфі (Республіка Башкортостан, що за понад 1 000 км від України), на Кримському півострові, а також у Самарській області. Зокрема, удари по важливому заводу з виробництва вибухових речовин у місті Чапаєвськ (Самарська область, приблизно за 750 км від України) матимуть наслідки для випуску зброї в Росії (⬈ Militarnyi, 28.3.2026).

З метою системного послаблення російської ППО (⬈ Монітор XII) українська армія цілеспрямовано атакує радіолокаційні станції і системи протиповітряної оборони. Ціль – не стільки швидкий прорив, скільки поступове зношування й перевантаження систем противника. Це, у свою чергу, відкриває нові оперативні можливості для повітряних ударів углиб території Російської Федерації (deep strikes).

Російська протиповітряна оборона побудована за принципом багаторівневої системи, у якій системи дальнього (С-300, С-400), середнього (Бук) та ближнього (Тор) радіусу дії охоплюють різні зони. Проте в ній постійно виникають проблеми, оскільки система має захищати дуже велику територію і зосереджується переважно на стратегічно важливих об’єктах. Україна цілеспрямовано використовує ці слабкі місця. При цьому вирішальним є переривання ланцюга ураження (sensor-to-shooter chain), тобто кроків між виявленням цілі за допомогою радара та власне процесом перехоплення, аби спричинити затримки у процесах і підірвати злагодженість протиповітряної оборони.

У західній військовій доктрині придушення і знищення засобів протиповітряної оборони противника (SEAD/DEAD) вважається передумовою військового успіху. Оскільки Україна не має у своєму розпорядженні таких засобів, як країни НАТО, вона все більше покладається на власні можливості нанесення ударів на дальні відстані (Deep Precision Strikes – DPS). До них належать модифіковані дрони великої дальності, крилаті ракети та дедалі більше високоточна зброя вітчизняного виробництва (порівняння різних ракет DPS України в ⬈ Монітор XI).

Аналіз, представлений на українській платформі "Точний", засвідчує: з червня 2025 року до початку березня кількість атак на російські системи ППО постійно зростала.

Українські атаки на системи російської ППО, червень 2025 – березень 2026 рр., ⬈ Tochnyi, 23.3.2026

З одного боку, така стратегія обмежує можливості російської армії щодо планування і реалізації власних кроків. З іншого, вона змушує російські збройні сили перенаправляти значні ресурси на оновлення надзвичайно складної системи протиповітряної оборони, що, у свою чергу, забезпечує послаблення інших сфер.

Якщо Росії не вдасться компенсувати збитки, завдані системі ППО, ведення війни для Москви стане дорожчим і менш ефективним. Крім того, це знизить загрозу початку війни в Європі в середньостроковій перспективі, оскільки зменшиться ймовірність того, що Росія без дієвої системи ППО нападе на інші сусідні держави (⬈ Монітор XII). Тому Україні необхідно надавати посильну підтримку в цій сфері (⬈ Монітор XI). Партнери України могли б сприяти розробці й фінансуванню систем для нанесення ударів середньої дальності. Такі системи коштують від 30 до 40 тисяч доларів США за одиницю, що з військової точки зору робить їх економічно вигідними. Для порівняння: російська система ППО ближнього радіусу дії «Тор» коштує приблизно 25–30 мільйонів доларів США, а система середнього радіусу дії «Бук» залежно від модифікації приблизно 25–45 мільйонів доларів США за одиницю. (⬈ Kyiv Independent, 31.3.2026).

Особливо ефективними є удари по російських радіолокаційних установках і центрах їхнього виробництва. Адже чим більше буде прогалин у радіолокаційному покритті, тим більше атак завершуватимуться успіхом – це як ефект снігової кулі, який потихеньку  починає проявлятися.

Про те, наскільки успішною може бути така стратегія, свідчить атака 10 березня, коли за допомогою крилатих ракет Storm Shadow українська армія завдала удару по заводу мікроелектроніки «Кремній Ел» у російському місті Брянськ (приблизно за 100 км від українського кордону). При цьому щонайменше п’ять ракет влучили в центральний виробничий комплекс. «Кремній Ел» є одним із найважливіших виробників військової мікроелектроніки в Росії, зокрема для систем наведення та керування ракетами.

Україна зрозуміла, що захист міст і критичної інфраструктури неможливо забезпечити лише за допомогою систем ППО, яких не вистачає в усьому світі. Ослаблення російських наступальних можливостей є вигіднішим і ефективнішим, ніж зосередження  виключно на перехопленні засобів повітряного нападу (⬈ Tochnyi, 23.03.2026).

► II. Перспективи протиповітряної оборони на тлі війни в Ірані

Дебати навколо висловлювань керівника компанії Rheinmetall Арміна Паппергера показують, що інновації, звичайно, завжди пов’язані зі складними технологіями, великими бюджетами та промисловим масштабуванням. Однак війна в Україні чітко демонструє, що успішність інновацій дедалі частіше оцінюється за реальним ефектом і боєздатністю продукції, а не за досконалістю систем. Децентралізація, швидкість і здатність до адаптації стають центральними елементами оборонної спроможності країни (⬈ ZDF, 31.3.2026). Для захисту своїх міст і інфраструктури Україна потребує економічно вигідних технологій протидії дронам, і вона самостійно виробляє і постійно вдосконалює їх.

Проте перевірені системи ствольної зброї на кшталт зенітної самохідної установки «Гепард», а також звичайні перехоплювачі та вертольоти, залишаються основними складовими протиповітряної оборони. Тривалий час існувала проблема в можливостях щодо боротьби з високолітаючими дронами «Шахед» нового покоління (⬈ Монітор VII). Зараз Швеція планує надати Україні системи протиповітряної оборони Tridon Mk2 – встановлені на вантажівках 40-міліметрові зенітні гармати, що можуть вражати дрони та крилаті ракети на відстані до 12 км (⬈ MoD Ukraine, 6.4.2026). 

Війна в Ірані послаблює здатність Європи до стримування

Західні високі технології, як і раніше, украй необхідні Україні, аби вона не опинилася беззахисною перед особливо руйнівними гіперзвуковими балістичними та крилатими ракетами. Зараз Росія виробляє значно більше балістичних ракет, ніж весь Захід – ракет-перехоплювачів, зокрема ракет PAC-3 для системи Patriot. Це становить критичну проблему в європейській ППО (⬈ Монітор VIII).

Лише в перші дні війни з Іраном на початку березня США та їхні союзники випустили близько 800 ракет Patriot, аби захиститися від іранських дронів і балістичних ракет. Для порівняння: за всі чотири роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії Україна отримала близько 600 таких ракет-перехоплювачів (⬈ New York Times, 9.3.2026).

За іншими даними, лише в перші два тижні війни в Ірані було витрачено понад тисячу зенитних ракет від системи Patriot, і це не рахуючи ракет «Томагавк», THAAD та SM-3. І цих ракет бракує зараз не лише Україні. В Азії війна з Іраном поставила союзників США в загрозливу ситуацію після виведення систем ППО з Південної Кореї. Це відкриває Китаю новий простір для маневру в реалізації його політики щодо Тайваню (⬈ New York Times, 13.3.2026).

Попередження про наслідки війни з Іраном, щодо якої не було враховано асиметричну динаміку виснаження ресурсів, стосується загальної військової спроможності США щодо стримування. У порівнянні з Росією чи Китаєм західний альянс буде дедалі слабшати, якщо його запаси продовжать вичерпуватися (⬈ The Atlantic, 4.3.2026). Якщо Південна Корея та Японія вже давно намагаються компенсувати відсутність підтримки з боку США, то Європа до останнього сподівалися на подальші поставки зброї зі Сполучених Штатів.  

Європейська програма екстреної допомоги ППО

Тому вашингтонський аналітичний Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у своїй останній розвідці наголошує: «Європі потрібна програма ППО, і її треба запропонувати якнайшвидше» (⬈ CSIS, 23.3.2026). Він посилається на фінансовий інструмент ЄС ASAP для виробництва боєприпасів (Act in Support of Ammunition Production), за допомогою якого у 2023 році надавалася підтримка Україні. Європа має терміново підготувати схожу програму екстреної допомоги для ППО. Йдеться про розробку та виробництво відповідних технологій, насамперед про масштабування наявних систем перехоплення балістичних ракет на кшталт франко-італійської системи SAMP/T або німецької системи IRIS-T .

Системи протиповітряної оборони в рамках ініціативи «European Sky Shield», інфографіка: ↗ SWP-Aktuell 2023/A 02

Франція стане першою країною, яка ще цього року поставить Україні найновішу версію системи ППО SAMP/T для випробувань у реальних умовах. Модифікована система SAMP/T NG (next generation) перебуває на завершальному етапі розробки. Крім Франції, її придбали Данія та Італія, а вісім нових систем має отримати Україна (⬈ Militarnyi, 15.3.2026).

Модифіковані ракети Aster 30 B1NT мають більшу дальність дії – до 150 кілометрів – і вищий ступінь автоматизації. Це дозволяє їм швидко реагувати навіть у разі серйозних загроз (⬈ Naval News, 1.8. 2025 ). Головною проблемою залишається масштабування виробництва таких ракет-перехоплювачів (⬈ Монітор VIII).

Європа як конкурент у змаганні за обмежені запаси

У своєму дослідженні CSIS попереджає, що наслідки війни з Іраном будуть руйнівними для України. Загалом системи Patriot використовують 19 країн світу, і всі вони змагаються за дефіцитні ракети-перехоплювачі. Поповнення вичерпаних запасів США тепер неминуче матиме пріоритет над продажами озброєння за кордон (FMS), і особливо до Європи.

«Допомога ASAP для ППО», спрямована на виробництво протиповітряних боєприпасів європейськими компаніями та їхніми британськими й норвезькими партнерами, має вийти за межі ініціативи ASAP 2023 року та стати програмою ЄС. Нова ініціатива має бути значно масштабнішою, наділеною ширшими повноваженнями й зосереджуватися на тих керованих ракетах, кількість яких і надалі залишатиметься недостатньо.

На думку авторів дослідження, ЄС повинен негайно виділити від п’яти до десяти мільярдів євро на виробництво європейських ракет-перехоплювачів, уклавши багаторічні контракти для забезпечення стабільності планування. Таким чином він міг би координувати поставки в Україну й одночасно формувати стратегічний запас для себе й України.

При цьому програма повинна мати амбітні цілі, наприклад, щодо ракет «Астер-30» – збільшити до 2028 року обсяг виробництва з нинішніх приблизно 220 до понад 500 одиниць на рік, а щодо IRIS -Т – до понад тисячі одиниць на рік. Для цього необхідно пришвидшити процедури отримання дозволів, спростити експортний контроль і знайти рішення у зв’язку зі зростанням цін на енергію. З огляду на потребу в 600 тисячах додаткових працівників в оборонній промисловості до 2030 року частина коштів також має бути спрямована на розширення робочої сили. Також необхідно сприяти збільшенню виробничих потужностей в Україні та розробці економічно вигідніших ракет-перехоплювачів (⬈ CSIS, 23.3.2026).

Зміцнення європейської протиповітряної оборони має безпосереднє стратегічне значення і для Німеччини. У разі нападу на Європу загрозі піддадуться не лише вразливі прифронтові регіони на кшталт Нарви чи Сувальського коридору, а й території, що мають вирішальне значення для забезпечення логістики, перекидання військ і військового постачання, тобто насамперед Німеччина (⬈ The Baltic Sentinel, 30.3.2026). З огляду на зменшення підтримки з боку США та заяви Трампа щодо НАТО, швидке розширення німецької ППО стає не лише питанням солідарності з альянсом, а й питанням національної безпеки як такої.

► Метод

База даних проходить регулярну звірку зі щоденними звітами Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні (↗ ISW) Інформація про збиті цілі береться зі звітів Повітряних Сил ЗСУ (↗ КПСЗСУ), дані про ушкодження в регіонах походять від цивільних і військових адміністрацій і звіряються з додатковими джерелами OSINT, тож вважаються великою мірою правдоподібними.

Data sources for the database

Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025)

Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.

Точна кількісна оцінка ушкоджень від повітряних ударів під час війни є проблематичною. Занадто точні дані можуть допомогти російському військовому керівництву в оцінці та плануванні нових атак. Тому висвітлення цієї інформації обмежене (↗ Expro, 2.1.2025).

Саме тому цей аналіз даних зосереджується на аналізі здійснених атак та їхній динаміці, а не на оцінці ушкоджень.

Завдяки даним, зібраним упродовж більше 43 місяців, а також аналізу більше ніж 91 700 атак можна виявити наявні тенденції.

Щомісячні показники кількості дронів є приблизними, оскільки в українській системі підрахунку та звітності були виявлені певні невідповідності. Відхилення від інших підрахунків методу OSINT становлять близько 10 % і менше, часто – менше 3 %.

Порівняння з оцінкою кількості ракет, проведеною Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні за період понад два роки, показує відхилення лише в 1,6 % (↗ CSIS).

Щодо атак, які не піддаються чіткій кількісній оцінці, були використані найнижчі значення. Частота запусків при високій інтенсивності може бути вищою, ніж зазначено, через відсутність повідомлень. Вважається, що відхилення не перевищують 5 %.

► Про моніторинг повітряної війни проти України

Про автора

Маркус Вельш – незалежний аналітик, кінодокументаліст і публіцист. З 2014 року М. Вельш опікується журналістикою за методом OSINT і аналізом даних, зокрема щодо російської війни проти України, щодо тем воєн і зовнішньої політики, а також щодо німецького дискурсу з цих тем. У співпраці з «Київським діалогом» Маркус Вельш з 2023 року проводить дослідження і панельні дискусії щодо західної санкційної політики. З 2015 року він керує платформою даних та аналізу ↗ Perspectus Analytics.

Про «Київський діалог»

«Київський діалог» – це незалежна платформа громадянського суспільства, що сприяє діалогу між Україною та Німеччиною. Заснована 2005 року як міжнародний формат конференцій із соціальної і політичної тематики, із 2014 року вона підтримує ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на зміцнення місцевої демократії в Україні. З моменту повномасштабної російської агресії у 2022 році основна увага платформи приділяється суспільній стійкості, соціальній згуртованості, а також питанням безпеки, зокрема,  військовій підтримці України й західній санкційній політиці. «Київський діалог» – це програма «Європейського обміну» (Europäischer Austausch gGmbH).

Контакт

Київський діалог

c/o Europäischer Austausch gGmbH
Erkelenzdamm 59, 10999 Berlin
+49 30 616 71 464-0
info@kyiv-dialogue.org
www.kyiv-dialogue.org

Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні

Вул. Академіка Богомольця, 5, оф. 1, 01024 м. Київ / Україна
+38 044 4927443
office.kyiv@kas.de
www.kas.de/de/web/ukraine

Cover: після українських атак 29.03.2026 року в російському порту Усть-Луга горять нафтові резервувари (↗ Vantor/Handout via Reuters)