News

 

Трамваї, природа та неспішність: як Вінниці вдається всьоме очолювати ТОП найкомфортніших міст в Україні

Всьоме поспіль Вінниця посідає перше місце в рейтингу комфортності українських міст від Міжнародного республіканського інституту. Чим вона може зацікавити чи привабити, а також як вдається невеликому обласному центру на Поділлі залишатися найкомфортнішим в Україні ‒ в нашому репортажі.

 

Богдан Будай, журналіст видання “VeжА” та Олександра Венславовська, очільниця громадської організації “Мистецьке об’єднання “PLAI”

 

Про вінницький трамвай та рейтинг комфортності

Перше, що “кидається в око” людині, яка щойно приїхала до міста ‒ це вінницький трамвай. Тобто, як вінницький, скоріше цюрихський, але про це згодом. Загалом, громадський транспорт міста, можливо, поки і не сягає європейського рівня, але дуже до цього прагне. І саме трамвай став відправною точкою в цьому “європейському поході”. Реформа громадського транспорту в місті розпочалася ще в 2012 році, за каденції ексмера Володимира Гройсмана. Тоді у Вінниці проклали додаткові трамвайні колії, розширили мережу, а депо поповнили трамваями зі швейцарського міста Цюрих. Так цюрихські трамваї типу “Mirage”, партію яких Вінниця отримала 10 років тому, і стали на сьогодні однією з візитівок міста.

Питання поставки трамваїв тоді вирішило відразу низку міських проблем. Завдяки їм вдалося налагодити систему громадського транспорту, оновити рухомий склад, а також запровадити унікально стабільний для України графік руху міського транспорту. Можна сказати, швейцарські трамваї в місті працюють, ніби швейцарські годинники, ‒ цілком справно та чітко, ніби деяким з них і не 50 з гаком років. І, як би сумно це не звучало, така стабільність ‒ рідкість для українських міст. Інша перевага такого рішення ‒ місту вдалося позбутися залежності від перевізників, а трамваї і тролейбуси потіснили міські “маршрутки” в пріоритетності вінничан.

Та, виходячи зі слів теперішнього очільника Вінниці Сергія Моргунова, на цьому місто зупинятися не збирається. Вже відомо, що наст8упного року Вінниця отримає з Цюриха ще 35 вагонів більш сучасного типу “Tram-2000”, які дозволять продовжити оновлення рухомого складу Вінницького депо.

 

Вінницькі трамваї, авторка фото: Зорина Гаджук

Сергій Моргунов, фактично очоливши місто у 2014 році, продовжив започатковану попередником модернізацію Вінниці, і саме за його каденцій обласний центр вкотре очолює рейтинги всеукраїнського муніципального опитування від Міжнародного республіканського інституту (далі ‒ IRI).

Як нам розповів мер під час зустрічі, місту вдалося досягнути такого результату, завдяки: а) наявності стратегії; б) підтримці самих вінничан. Так, якщо порівняти позицію умовно 2005-2006 років, якою була Вінниця і яке було ставлення вінничан до неї, і згадуючи перші етапи опитування у 2015 році, то можна відчути серйозну різницю.

Кожен з нас хоче жити в комфортному сучасному європейському місті. І, найголовніше, ‒ любити його, ‒ каже міський голова. ‒ Можна “кидатися” зі сторони в сторону, “затикати” якісь “діри”, вирішувати авральні ситуації. Або тільки займатися дорогами. І тоді буде провал в охороні здоров’я. Ми, наприклад, по медицині зуміли потужно відпрацювати у 2020-2021 роках. І на сьогодні одні з найкращих і цій сфері. Але найголовніше, і в чому наш успіх, на мою думку, ‒ ми приділяємо увагу всім напрямкам життєдіяльності міста.

І вслід очільник міста демонструє нам графік з цьогорічного опитування IRI.  На ньому видно, в яких сферах Вінниці вдалося посісти лідируючі позиції, що потребує доопрацювання, та на якому етапі розвинуті сфери в інших містах.

Так, згідно з опитуванням IRI, Вінниця отримала загальну оцінку в 3,6 бала з 5. Ніби не максимальний показник, але решта міст отримали оцінку ще нижчу.

 

Сергій Моргунов, Вінницький міський голова. Авторка фото: Зорина Гаджук

 

Ще однією особливістю розвитку міста є його Smart-орієнтованість. Відтак, портал міської ради запрацював ще в 2013 році. Електронні послуги в місті почали надавати двома роками раніше, аніж сервіс iGov.org.ua. Також нещодавно розробники презентували і запустили альтернативну, більш сучасну версію міського порталу. 

На сайті в окремих розділах можна знайти документи, розпорядження, проєкти та рішення міської влади. Також вінничани можуть записатися на прийом до “Прозорих офісів”, служб міськради чи залишити для них звернення. Також через сайт мерії можна отримати виписки по комунальних послугах та проплатити їх тут же. Адміністративні послуги можливо отримати через “Персональний кабінет” на сайті. 

Також нещодавно в місті запровадили безготівковий спосіб оплати проїзду в муніципальному транспорті. На межі 2019-2020 років у місті почали тестувати валідатори для безготівкового розрахунку, на окремих маршрутах ще працювали кондуктори, також придбати квитки можна було у водіїв. В період же пандемії COVID-19 цей процес прискорився. Відтак, на сьогодні в міському транспорті можна розрахувати за допомогою “Муніципальної картки вінничанина”, банківської картки з чипом, за допомогою мобільного додатку “Приват24”, а також за допомогою SMS для користувачів “Київстару”, а функціонал готівки повністю припинено.

Однак, тут не обійшлося без нюансів. Відтак, система іноді не спрацьовує вчасно, і кошти знімаються “заднім числом”. Також інколи вінничани скаржилися, що з них стягуються гроші, навіть коли вони не користувалися громадським транспортом. Окрім того, відсутність можливості розрахуватися готівкою нерідко бентежить гостей міста. Що стосується “маршруток”, то там можливість розрахуватися готівкою поки залишається.

Пам'ятник "Я люблю Вінницю" у центрі міста, авторка фото: Зорина Гаджук

 

“Подарунок долі”: вінничани про географічне розташування міста

Ще одна вінницька особливість ‒ це географічне розташування. Регіон межує з сімома областями та Республікою Молдова. Частково межує з самопроголошеним Придністров’ям. Таким чином, область і її центр зокрема претендують стати серйозним транспортним вузлом та туристичним центром. Досягти цього планують зокрема, реконструювавши аеропорт, яким, за словами мера, зможуть користуватися не лише вінничани, а й мешканці сусідніх областей та навіть північних районів Молдови.

Зручну географію, яка суттєво впливає на власне відчуття комфортності Вінниці, відмітила в розмові з нами і очільниця громадської організації “Мистецьке об’єднання “PLAI” Олександра Венславовська.

‒ Ми взагалі розташовані в трикутнику Одеса-Львів-Київ, і це просто якийсь подарунок долі, ‒ вважає мисткиня. 

Олександра приїхала до Вінниці з Молдови, попутно поживши кілька років у Львові та в Києві. Відтак, має з чим порівнювати. У Вінниці молода жінка мешкає 10 років, з яких близько 7 займається мистецтвом. Тривалий час вона була менеджеркою місцевого гурту “Очеретяний кіт”, а на сьогодні організовує в місті мистецькі проєкти та фестивалі, які надають Вінниці нове “культурне дихання”. Серед них ‒ співорганізаторство відомого в Україні та за кордоном “ГогольFest’у”, а також організація місцевих фестивалів “Ticket to the Sun” та “AIR Fest Vinnytsia”. Останній цьогоріч “відбрунькувався” від вищезгаданого “ГогольFest’у” та став самостійним проєктом. 

‒ Спочатку в мене було дуже дивне відчуття. Я не думала, що звикну і зможу тут жити. Мені здавалося, після Львову та Києва, що місто дуже маленьке. Не з таким темпом, не з таким ритмом, не з такими можливостями. Але згодом, коли я вже почала тут займатись своєю діяльністю, просто якийсь внутрішній переворот відбувся, ‒ розповідає Олександра.

Як значний вплив на відчуття власного комфорту, Олександра відзначає також місцеву природу та вінницьку компактність.

‒ Багато парків, лісів. Окей, в Києві теж є таке. Але тут все в зоні доступності. Ти можеш легко пересуватись пішки, можеш легко пересуватись на велосипеді. Я вважаю, Вінниця ‒ взагалі велостолиця. Але цей пріоритет ‒ вже набутий. Однак, тут явно не вистачає культурної складової. Мені тут не вистачає якогось руху. Однак, він зараз народжується, по суті. Все-таки, сучасне мистецтво дає можливість по-іншому дивитись на речі, ‒ додає Олександра.

 

Велосипеди для прокату, авторка фото: Зорина Гаджук

 

Про вплив культури та громадянську активність

Збільшення пропозицій культурної сфери, безумовно, впливає на відчуття комфорту у місті. Що ж стосується громадських організацій, спрямованих на безпосередній розвиток Вінниці, то тут спостерігається цікава тенденція. Так, чимало місцевих активістів чи фахівців з урбаністики, які ініціювали успішні проєкти, з часом ставали співробітниками міських комунальних підприємств, як, наприклад, “Агенція просторового розвитку” чи “Муніципальний центр інновацій”. Або починали працювати в апараті міської ради. 

Можна сказати, ГО “Мистецьке об’єднання “PLAI”” - наразі ледь не єдина громадська організація в місті, яка реалізує успішні міські проєкти, залишаючись незалежною. 

Ми завжди перебуваємо на межі між тим, залишатись незалежними чи переходити працювати в якусь “КП-шку”, яка забезпечить умови для розвитку наших проєктів та розвитку загалом, ‒ каже Олександра Венславовська. ‒ Я розумію, чому урбаністи переходять з активістів у комунальні підприємства. Бо це гарантія того, що ти зможеш реалізовувати те, що ти хочеш. Звісно, це обмежує в якійсь мірі.. Якщо говорити про нас, то ми, насправді, боїмося, що обмежимо самих себе в свободі пропонувати те, що ми можемо пропонувати. Це і в контексті проєктів, й ідей, і взагалі вільної активності. 

Варто відзначити, що міськими фестивалями, організацією яких займалося “об’єднання”, вони також привертають увагу до проблемних елементів міської інфраструктури. Так, “ГогольFest” відбувався на територіях заводу “Кристал”, які потребують оновлення. І от, наразі там розпочалися роботи з облаштування інноваційно-технологічного парку. 

“Ticket to the Sun” ‒ фестиваль на території закинутого дитячого санаторію, який привернув увагу до майбутнього цієї зони. “АIR Fest Vinnytsia” головною локацією отримав приміщення нефункціонуючого кінотеатру “Росія”, об’єкту територією в кілька гектарів у самому центрі Вінниці.   

Що стосується громадської активності у Вінниці загалом, то наразі, на думку Олександри, вона переживає новий етап розвитку, хоча загалом громадськість “дещо інертна”. 

Я вважаю, що у Вінниці зараз якийсь старт нового етапу розвитку. І вся ця громадськість стане активнішою, коли ми створимо для цього відповідні умови. Але це можливо лише за взаємодії з владою. І європейських досвід нам говорить про те, що горизонтальні культурні зв’язки ‒ це коли ми сідаємо за один стіл і всі нарівно говоримо про наші проблеми та питання. Ми хочемо досягти рівня інституції. Розвинутись настільки, щоб взаємодіяти з сильною стороною: владою, бізнесом ‒ на рівні серйозної організації. Це можливо через міжнародну співпрацю та постійну ініціативу. Ми це намагаємося робити і бачимо, що навколо нас дуже багато людей об’єднуються. 

Вінницький гурт The Hypnotunez, авторка фото: Зорина Гаджук

 

Про велодоріжки та контрастність Вінниці у порівнянні

Велодоріжки, протяжність яких в місті на сьогодні складає до 90 кілометрів, ‒ ще одна особливість Вінниці. 

‒ Те, на що одразу звертаєш увагу, чого в інших містах або немає, або є, але дуже мало ‒ це велоінфраструктура. Яка, до того ж, більш-менш зв’язна. І вона стає більш зв’язною з кожним роком, ‒ розповідає нам під час розмови викладач та фотограф Костянтин Родигін, який приїхав до Вінниці з Донецька 7 років тому. ‒ Хоча й тут є свої недоліки, коли “розчерчений” тротуар, але незрозуміло, де велодоріжка, а де ‒ пішохідна зона. І всі ходять, як попало, і просто забирають одне в одного місце. Хоча там, де доріжки робляться централізовано, все добре. Перевага, порівняно з тим же Києвом. В Донецьку я такого теж не пам’ятаю.

Костянтин переїхав до Вінниці у 2014 році, вирушивши слідом за “аlma mater” - Донецьким університетом, якому довелося шукати для себе інший притулок після початку війни на Сході. Тоді, 7 років тому, Вінниця стала вимушеною домівкою для тисяч студентів та викладачів, і серед них був і він.

Чоловік також відзначає вінницьку комфортність після індустріального Донецька.

‒ Вінниця компактніша. Плюс ритм життя інший. Комусь це не подобається, дехто каже, що Вінниця ‒ ліниве місто, сонне, в якому нічого не відбувається, в якому все повільно, і “це просто вбиває”. Мені якраз навпаки ‒ тут подобається. Тобто, порівняно з Донецьком, це такий собі “дауншифтінг”. Порівняно з Києвом ‒ тим більше. Тому що Київ, у моєму сприйнятті, це Донецьк, помножений в рази. І всі проблеми, які були в Донецьку в плані комфорту, в Києві теж помножені в рази. Величезне місто, розкидане в просторі, якесь дещо хаотичне, дещо “розірване”. Місто, яке не пощадила історія ХХ століття, ‒ ділиться своїми враженнями Костянтин.

Водночас, повертаючись до Вінниці, Костянтин відзначає її “людино-розмірність”, маючи на увазі як міські відстані, так і міську архітектуру. А компактність міста для нього‒ безумовний плюс.

‒ Тут їхати пів години ‒ це ніби вже і довго. Для Донецька їхати пів години ‒ це не довго. Плюс, саме міське середовище, тобто, архітектура, висотність, як все виглядає ‒ тут воно теж, можна сказати, більш наближене до людського масштабу, що мені подобається, ‒ додає Костянтин.

 

Вінницькі велодоріжки, автор фото: Богдан Будай

 

Кілька “ложок дьогтю” в бочці “вінницького меду” та попередні висновки

Перш, ніж перелічити недоліки міста, варто відзначити, що також Вінниця займає високі позиції в інших рейтингах. Так, ІТ-спеціалісти у своєму опитуванні оцінили Вінницю за комфортність пересування, безпеку і якість міського середовища. Таким чином, місто опинилося в ТОП-3 за комфортністю для “айтішників”. Ще Вінниця очолила Рейтинг прозорості українських міст за 2020 рік, отримала найвищий рівень інвестиційної привабливості та посіла друге місце у рейтингу найкращих, за версією “Forbes”,  міст України для ведення бізнесу. 

Варто відмітити, що чимало міських інфраструктурних проєктів у Вінниці також здійснюється за підтримки німецького фонду GIZ.

Втім, кажучи про Вінницю, як про місто для життя, її не варто ідеалізувати. Досі залишаються окремі райони, в яких є складним питання інфраструктури. Туди не прокладено трамвайну чи навіть тролейбусну мережу, і єдиним зв’язком з містом лишаються “маршрутки” та муніципальні автобуси. 

Ще однією проблемою міста в останні роки постали затори. Приватного транспорту в місті стало стільки, що в години пік три міські мости часто майже паралізовані, як і основні магістральні вулиці. На сьогодні в місті локально намагаються вирішувати це питання, реорганізуючи рух на окремих перехрестях.

Інша особливість Вінниці ‒ це незрозуміло високі ціни на нерухомість. Фактично, ціни на житло тут сягають рівня Львова, і їм лише трошки бракує “доскакати” до рівня Києва. При тому, що рівень заробітної плати не сягає київського.

Загалом, на сьогодні Вінниця перебуває на етапі розвитку. Дороги ремонтуються, місто модернізується, закуповується новий транспорт тощо. Однак, лишилось чимало аспектів життєдіяльності, яким ще тільки належить бути вирішеними. Так, в місті мало сучасних культурних проєктів, місту бракує концертного майданчика та культурного центру. “Висить в повітрі” питання окремих об’єктів інфраструктури, які є частково закинутими, хоч вони і перебувають в самому центрі міста. Також нині місто спрямовує увагу на приєднані села. Там відкриваються офіси віддалених адміністраторів ЦНАПів, ремонтуються чи відкриваються садочки, прокладаються поступово маршрути, хоча і до повної інтеграції в життя міста їм ще далеко.

Рейтинги обласних центрів України за сферами

 

Репортаж підготував: Богдан Будай, журналіст видання “VeжА

Автори фото: Зорина Гаджук та Богдан Будай

***

У 2021 році Київський Діалог працює у Полтавській, Тернопільській, Волинській, Запорізькій та Вінницькій областях. В рамках рубрики «Репортаж» ми представляємо  цікаві історії розвитку кожної з цих областей. 

Go back