Як громадам потрібно залучати ВПО до життя своїх міст, шляхи реінтеграції ВПО?

Повномасштабна війна Росії проти України спричинила масове переміщення населення на західні і центральні регіони країни. Як на це реагує держава і на чому вона має фокусуватися, щоби забезпечити інтеграцію ВПО та яку роль мають взяти на себе місцеві громадські організації в процесі соціальної адаптації переміщених громадян на новому місці.

Матеріал підготувала Ольга Алтуніна - Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Повномасштабна війна Росії проти України спричинила різке збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО).

Станом на 30.06.2023 в Україні перебуває на обліку 4 888 тис. ВПО, до 24.02.2022 - на обліку перебувало 1473 тис. ВПО.

У звʼязку зі зміною локалізації активних бойових дій та звільненням окремих територій України, частина ВПО повернулася до місць свого постійного проживання. Утім, значна кількість осіб не має можливості зробити це через продовження обстрілів або/та втрату власного житла.

ВПО, які втратили житло, планують залишатися на тривале або постійне проживання у приймаючих громадах. Тому люди, які через війну переїхали в інше місто чи регіон України, мають стати повноцінними учасниками економічного та громадського життя в громадах, де тепер мешкають.

І цьому повинні сприяти місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування, адже вони мають бути зацікавлені в тому, щоб нові мешканці громади були економічно спроможні платити податки, створювали бізнеси та нові робочі місця, брали участь у громадському житті.

Зменшення кількості людей у східних і південних регіонах ускладнюватиме відновлення цих територій

Якщо до 24 лютого 2022 року частина ВПО проживала в східних регіонах, то тепер це західні і центральні. У багатьох громадах Заходу України частка ВПО становить 10-15% від кількості місцевого населення. 86% людей перемістилися з Півдня та Сходу. Усе це спричиняє падіння щільності населення східних і південних регіонів України, що суттєво ускладнюватиме їхнє відновлення.

Загалом, за даними Міжнародної організації з міграції, серед переміщених осіб, які розглядають можливість повернення, ВПО керуються такими факторами:

• возз’єднатися з родиною та друзями в районі свого звичного проживання (35%);
• фінансові мотиви, наприклад, дешевше або безкоштовне житло (35%) чи повернення до роботи в місці звичного проживання (24%);
• покращення безпекової ситуації в місці їх звичного проживання.
  Причини ж не повертатися були різноманітнішими. Переважна більшість опитаних ВПО вказали:
• на нестабільну безпекову ситуацію (72%);
• військову окупацію в місцях їх звичайного проживання (22%);
• відсутність життєво необхідних і комунальних послуг, особливо в нещодавно звільнених районах (23%).

Перебої в наданні комунальних послуг або пошкодження комунальної та іншої інфраструктури тісно пов’язані з побоюваннями в контексті настання наступного опалювального сезону, враховуючи терористичні методи ведення війни Російською Федерацію, яка здійснює обстріли об’єктів критичної інфраструктури.

Говорячи про причини не повертатися, деякі респонденти зазначали, що вони знайшли роботу або записали дітей у нову школу в місці переміщення, згадуючи також про можливість місцевої інтеграції або відкладене рішення повернутися.

Крім того, як свідчить міжнародний досвід, що довше відсутні умови для повернення на попереднє місце проживання, то менше людей це зроблять, якщо такі умови настануть. Тому припускаємо, що значна частина з тих, хто зареєструвався як ВПО за новим місцем проживання, можуть не повернутись у місця, звідки вони виїхали. Це суттєво вплине на систему розселення, а також розміщення продуктивних сил в українських регіонах.

Враховуючи вищевказані показники, сприяння соціальній інтеграції ВПО до життя у нових для них територіальних громадах, де вони планують залишитися на тривалий час або назавжди, а також запобігання та сприяння вирішенню конфліктів на рівні територіальних громад, які можуть виникати за участі ВПО, є важливим завданням як для громад, так і для держави в цілому.

Держава має фокусуватися на 5 стратегічних цілях щодо ВПО: серед яких адаптація на новому місці та інтеграція у приймаючі громади

Саме тому, 7 квітня 2023 року Кабмін схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. Також затверджено відповідний операційний план на 2023-2025 роки.

Прийняття нової Стратегії – це реагування держави на виклики масового переміщення населення, спричинені повномасштабною агресією Російської Федерації. Нею передбачена державна підтримка ВПО на всіх етапах – від евакуації, у процесі соціальної адаптації на новому місці й до моменту повернення до місця постійного проживання.

Таким чином, держава має фокусуватися на 5 стратегічних цілях:

1. Реагування держави на виклики внутрішнього переміщення.
2. Безпечна евакуація громадян із небезпечних районів і задоволення їхніх гуманітарних потреб.
3. Адаптація ВПО на новому місці проживання.
4. Інтеграція та розвиток ВПО у приймаючих територіальних громадах.
5. Підтримка безпечного повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції.

Слід зауважити, що місцева влада, яка прийняла у себе ВПО має вживати максимум заходів із забезпечення стійкості територіальних громад та їх згуртованості із залученням ВПО, в тому числі шляхом:

• надання ВПО публічних та адміністративних послуг;
• залучення потенціалу ВПО для розвитку територіальних громад;
• утворення рад ВПО при обласних і районних адміністраціях та органах місцевого самоврядування;
• залучення ВПО до культурного життя територіальних громад та отримання культурних послуг.

До адаптації ВПО варто залучати місцеві громадські організації та разом з ними досліджувати потреби, інтереси, очікування

Зараз основну увагу необхідно зосередити на адаптації та подальшій інтеграції ВПО у приймаючих громадах. Це і доступ до освітніх послуг, і працевлаштування, і підтримка самозайнятості. Важливою складовою є надання фахової психологічної допомоги.

Крім того, для якнайшвидшої адаптації ВПО мають володіти інформацією про можливості реалізації своїх прав у приймаючій громаді, а громада – розуміти їхні потреби та можливості. Для цього необхідно започатковувати дієві механізми для збору та оцінки таких потреб на місцевому рівні.

Адже інтеграція та адаптація ВПО у нових для них територіальних громадах є важливою передумовою для належного забезпечення їхніх прав у найближчому майбутньому, а також чинником громадянської консолідації.

Для цього потрібно створити можливості комунікації із владою, місцевими мешканцями. Дослідження потреб може вимагати значних затрат часу, коштів, а також передбачатиме залучення фахівців. Проте, ресурси громад обмежені, а витрачання часу та фінансів може бути недоступним для місцевих органів влади.

Враховуючи зазначене, варто залучати до співпраці місцеві громадські організації та разом з ними досліджувати потреби, інтереси, очікування мешканців і мешканок громади, зокрема ВПО. Можна разом звертатись по допомогу до місцевого бізнесу, звісно, обґрунтовуючи потребу в такому дослідженні та в коштах на нього.

Водночас, інформаційна підтримка для переселенців є дуже важливою, оскільки може допомогти їм зорієнтуватися в новій ситуації та знайти необхідну допомогу.

Це може включати інформацію про права та законодавство, доступні соціальні та медичні послуги, освітні та професійні можливості, а також контакти громадських організацій та інших установ, які можуть надати допомогу. Інформаційна підтримка може бути надана через різноманітні канали, такі як інтернет, телефонні лінії допомоги, паперові та електронні буклети та багато іншого.

При цьому, інформаційна політика громад має слугувати досягненню певних цілком конкретних цілей чи завдань, які стоять перед громадою в певний проміжок часу.

Підтримка бізнесу, перекваліфікація ВПО, діалогові зустрічі: успішні практики інтеграції в регіонах

У кожної громади можуть бути свої комунікаційні цілі та завдання, відповідно набір інструментів та каналів, за допомогою яких вони будуть досягнуті. Щоб комунікаційна політика була ефективною, необхідно:

• визначити цілі і завдання громади (або проблеми, які треба розв’язати);
• скласти комунікаційні цілі та завдання;
• визначити цільову аудиторію;
• спланувати, у який спосіб слід доносити інформацію;
• підготовка та розповсюдження матеріалів.

Крім того, важливими помічниками для поширення інформації є електронні інструменти. Так, важливо на веб-сайті чи на сторінках соціальних мереж громад виокремити спеціальну рубрику для внутрішніх переселенців, де надавалася б вся важлива для них інформація, завдяки чому людина змогла б доволі швидко знайти потрібну інформацію.

Варто зазначити, що різні регіони застосовують різні підходи для підтримки (інтеграції) ВПО. Так, деякі місцеві ради створюють окремі центри допомоги, в яких ВПО можуть отримати різні послугиedeнесу та підприємництва.

Наприклад, в м. Одеса створено муніципальний Центр сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб. Він допомагає шукати роботу, а також інформує про доступне навчання, перекваліфікацію та соціальну адаптацію.

Схожий підхід до підтримки ВПО на місцевому рівні має і Львів. У місті вже понад рік функціонує Центр підтримки ВПО.

У м. Ужгород Закарпатської області значна підтримка надається переміщеному бізнесу, для цього затверджено Програму підтримки релокованого бізнесу на 2022–2025 роки та створено окремий відділ при міській раді.

Волинь з 2014 року не була тим регіоном, який приймав ВПО, на відміну від регіонів Південної України. Проте, у 2022 році ситуація змінилася, і з квітня 2022 року місцева влада почала працювати над питанням інтеграції переселенців, зокрема, організовані діалогові зустрічі у громадах. З метою обговорення шляхів соціальної інтеграції та самореалізації людей. Важливим фактором для сприяння інтеграції ВПО у нових громадах є необхідність у залученні ВПО до місцевих програм, наприклад, з працевлаштування, проходження перекваліфікації для пошуку роботи, чи відкриття власного бізнесу.

Виникнення конфліктів між ВПО та приймаючими громадами є досить поширеним явищем, адже люди є різними, а територія України є надзвичайно великою. Тому звичаї, традиції та навіть мовні пріорітети можуть відрізнятися. Однак, шлях до порозуміння людей має йти через діалог.

Ради ВПО – як дієвий інструмент взаємодії

Одним з інструментів діалогу та взаємодії ВПО з владою є створення Рад ВПО, як дорадчого органу при органі державної влади чи місцевого самоврядування.

Ініціатором створення Рад ВПО в Україні став благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез». Наразі відповідною організацією та органами влади здійснюється робота щодо створення таких рад по всій Україні.

Наразі Урядом проводиться робота з розробки та подальшої імплементації Типового положення про Ради з питань ВПО.

Ради шукають шляхи розв’язання проблем ВПО, пропонують їх місцевій владі, беруть участь у розробці спільних рішень. Підказують, як влада може допомогти переселенцям інтегруватися у громаду, ефективно забезпечити їх житлом та всім необхідним для життя.

Ради консультують міжнародні організації, які допомагають Україні загалом і переселенцям зокрема. ВПО завдяки радам отримують інформацію про можливості поселення і працевлаштування, про доступ до соціальних послуг, способи залучення до життя громади тощо.

З початком повномасштабного вторгнення Ради допомагали ВПО знайти житло, як тимчасове, так і постійне.

На Луганщині після початку повномасштабного вторгнення Рада ВПО брала участь в евакуації людей і підприємств.

При цьому є необхідність створення Рад не лише на рівні областей, а й при місцевих радах – у містах і громадах, в яких проживає значна кількість ВПО.

Важливо також уникати сегрегації ВПО, зокрема, необхідно не допускати випадків утворення окремих модульних містечок для переселенців за межами міста, а необхідно здійснювати розселення ВПО рівномірно, невеликими групами.

Можна навести як позитивний приклад програму міграції Канади, згідно якої приїжджих, які потребують житла, свідомо розселяють рівномірно, щоб не допустити утворення «містечок у містах» за певними ознаками, чи то релігійними, етнічними чи мовними, допомагаючи таким чином особам стати частинами локальних спільнот.

Реалізація проєктів місцевих громад є важливим аспектом сприяння інтеграції ВПО у нові громади, однак у зв’язку з браком фінансування, необхідно залучати до реалізації проєктів міжнародні благодійні організації. А відповідні проєкти громад повинні бути направленні на:

• правову та інформаційну підтримку ВПО;
• роботу з ВПО через тренінгову діяльність, зокрема, проведення тренінгової програми з психосоціальної підтримки, програм для соціальної згуртованості населення (створення інтергаційних хабів, ініціатив з допомоги літнім ВПО, мовних курсів, заходів соціалізації для дітей, тощо);
• роботу з медіа та журналістами (висвітлювати історії успіху взаємодії та співпраці ВПО з членами приймаючих громад, спростування стереотипів та негативних наративів навколо ВПО, тощо);
• грантову підтримку місцевих громадських організацій для реалізації програм сприяння інтеграції ВПО;
• роботу з дітьми ВПО, зокрема створення спільних молодіжних проектів, інтерактивних ігор спрямованих на соціальну згуртованість та реалізація проєктів для швидкої адаптації дітей ВПО.

Підсумовуючи, варто зазначити, що інтеграція внутрішньо переміщених осіб у нових для них територіальних громадах є важливою передумовою для належного забезпечення їхніх прав у найближчому майбутньому, а також чинником громадянської консолідації та розвитку громадянського суспільства.

Успішність цього процесу потребує кроків як з боку ВПО, так і з боку влади та приймаючої громади, діяльність якої є мірилом не тільки того, як легко ВПО здатні будуть інтегруватися, а й того, наскільки громада готова приймати ВПО та бачити їх частиною себе.

 

Ольга Алтуніна - Представник Уповноваженого Верховної Ради України з з прав людини; Ольга була директоркою ЦеГрІн Донбас, нашої партнерської організації у Донецькій області, та регіональною координаторкою Київського Діалогу у Слов'янську у 2017-2020 роках, а також депутаткою Слов'янської міської ради 7го та 8го скликань.